Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Сеньйора Лепе й справді жила за стінкою. Вона була такого ж віку, що й сеньйора Маріас. З першого погляду можна було сказати, що вона добродушна старенька, яка нікому ніколи нічого поганого не скаже, не зробить, навіть не подумає. Але… Завжди існує таке «але». Ця жіночка була саме з тих сусідів, які все про всіх знають, слідкують та роздають поради де треба і не треба. Але в цій ситуації Елені це тільки стало в нагоді.

- Добрий день, сеньйоро Лепе. Ми – слідчі. Хочемо задати питання стосовно Вашої тимчасової сусідки Маріанни Луїзи Санчес. Чи можемо ми зайти до Вас?

- Покажіть документи.

Елена і Федеріко дістали свої посвідчення.

- Але Ви, дівчино, прокурор згідно цьому. А сказали, що слідчий.

- Для Вас це одне й те саме. Ви дасте відповіді на наші питання чи Вас викликати офіційно у відділок?

- Ні-ні. Добре, вірю. Заходьте.

Сеньйора Лепе посадила їх у вітальні. Її квартира була більшою, значно більшою, хоча мала бути дзеркальною до квартири Маріанни.

- Скажіть, будь ласка, чи добре Ви знали Вашу сусідку, Маріанну Санчес?

- На жаль, ні. Мені Сюзання вже встигла сказати. Така трагедія! Така молода, а вже мертва… Дуже шкода!

- Ви ж кажете, що не були знайому, а так жалкуєте…

- Ну, так…

- Добре. Скажіть краще, чи когось водила Маріанна до себе?

- Не знаю.

- Чи часто Ви її бачили?

- Ні. Ми з Марією не бачились майже.

- Маріанною.

- Так-так. Вона якась відлюдкувата була. З дому майже не виходила.

- Майже не виходила чи взагалі не приходила?

- Ну, я могла її побачити або раз на тиждень, або раз на два тижні, а то і в місяць. Тому нічого особливого сказати не можу.

- Маріанна не приходила додому. Зрозуміло. Дякую. Може ще щось знаєте?

- Ну, я точно не знаю, але про неї мені якось знайома розповіла дещо. Я просто цікавилась, хто біля мене живе.

- Що розповіла знайома?

- Про її сумнівну професію.