Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Дні до корпоративу пролітають швидко. Але не для всіх.
Для мене вони тягнулися в очікуванні дива. Зустрітися з Вітею більше не вийшло, щоб побути наодинці. Без побачень жила, задовольняючись короткими листуваннями і зустрічами в офісному коридорі. Але я розумію, мій хлопець зайнятий, багато роботи. Тим паче з такою вимогливою начальницею.
Нічого, я не впадаю у відчай. У нас же корпоратив попереду, а потім вихідні. Найважливіше, що я добре підготувалася. Маринка таки змогла мене вмовити на ту гарну сукню зі знижкою. Туфлі вона мені дасть, не стала на нові витрачатися. Вирішила ці гроші витратити у салоні, щоб зробили зачіску, макіяж. Мені ж каблучку отримувати! Хочу виглядати ідеально для цього випадку.
Одне постійно вибивало з райдужних думок. Так, це він. Мій новий бос. Ось вже хто не дає ні хвилини розслабитися. Тільки полегшено видихну, а він тут як тут.
Сьогодні батогом не погрожував, але пару разів хотів поставити в кут.
- Переробляти! Це нікуди не годиться!
Кирило Олексійович жбурляє в мене листами з набраним текстом.
- Вибачте, але вже кінець робочого дня, мені потрібно до корпоративу готуватися, - приречено кошуся очима на годинник.
- Та що до нього готуватися? Приїхала і все. Можу тебе підвезти до ресторану.
Ого, які ми добрі.
Сам-то виглядає ідеально. Стильно укладена стрижка, легка неголеність. Сорочка кольору індиго з недбало розстебнутим коміром. Неподалік валяється його сірий піджак від дизайнерського костюма. Напевно, його і одягне. Дорогий годинник поблискує на його засмаглій руці благородним металом. Щодо туфель мені складно судити, я ж не буваю у взуттєвих магазинах, де пара коштує дорожче моєї зарплати за рік.
Що тут казати, босові не треба готуватися. Весь його вигляд, розкішний і дорогий. Таким чоловіком можна тільки милуватися. Бажано на далекій відстані. Даремно Маринка задумала свою авантюру.
- Я ще не одягнена для поїздки в ресторан. Зачіска не зроблена, взагалі не готова, - на жалість тисну.
- Та невже? А як на мене, то непогано, - з прищуром оцінює бос.
- Дякую, що не сказали жахливо.
Ось і навіщо я?
Ну хто мене просить? Тримаюся, тримаюся, а потім як видам щось.
Просто мене зачепило. Бач, “непогано” йому. Теж мені оцінювач жінок знайшовся!
- Гаразд, йди, - з дозволом махає. - Ні, почекай, - я смикнутися не встигла, як він передумує.
- Слухаю, босе?
- Тобі важливо для себе вбратися або для когось конкретного?
Оце так запитав.
- Для себе, але не тільки… там буде мій хлопець.
- У тебе навіть хлопець є?
Що, значить, навіть?
Гр-р... злюся тепер подвійно.
- Не просто хлопець, а майбутній наречений. Він купив каблучку, щоб зробити мені пропозицію.
О, як видала з гордістю!
- Зрозумів. Тобто, ти чекаєш отримати пропозицію, - киває зі здогадкою, чомусь насупившись.
- Ми давно зустрічаємося. Звичайно, хочу! То мені можна піти збиратися? Я обіцяю все переробити до понеділка. Чесно, не буду затягувати.
- Іди, іди, майбутня наречена. Зустрінемося у ресторані. І не забудь, під час моєї промови ти стежиш за слайдами. Знайдеш мене там і будь поблизу. - Нарешті відпускає, але не повністю.
Погоджуюся на все, аби скоріше з приймальні втекти. У нас стільки планів з подругою, а босові я потрібна поблизу. Ніде не розслабитися, коли він поруч. Нестерпний. Вродливий. Нахабний.
Переодягаюся в своєму рідному рекламному відділі, Марина допомагає мені сукню застебнути. Дівчатка розхвалюють, що я ній справжня красуня.
Ну ось, а для деяких я в будь-якому вигляді буду тягнути на «непогано».
У салоні біля корпорації мене спочатку мучать, а потім вже тішать результатом.
- Ах, невже я така... така…
- Красуня! - підказує візажист.
Дякую за допомогу в перевтіленні, розплачуюся за послуги і незабаром стрибаю в таксі.
Їду і нервово смикаю ручку на сумочці. Як відреагує Вітя?
Мені зробили гарні локони, обличчя надто не фарбували, але що треба вони підкреслили. У дзеркалі я побачила свої очі величезними, навіть сіра райдужка засяяла грайливими фарбами. Моя новенька сукня приємно торкається шкіри, так легко, ніби ось-ось і взлечу. Колір сукні випадково збігся з кольором сорочки боса. Ну я ж не винна, що вона була одна така на мій розмір зі знижкою.
Виходжу з таксі, уявляючи себе принцесою з казки. Ніякий злий і кровожерливий бос не зіпсує мені настрою. Нехай що хоче думає, я собі подобаюсь. Залишилося тільки Вітю знайти.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр», після закриття браузера.