Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

- Послухай, ти вся тремтиш, припини думати про ці жахіття, - його глибокий хрипкий голос вже звучав спокійніше. Сам не знаючи чому, він поклав руки їй на плечі, легенько потягнувши на себе. І Енн, немов заворожена, повернулася до нього обличчям і гаряче прошепотіла:

- Скажи мені, що серед піратів, як і серед населення будь-яких рас, можуть бути і погані, і хороші! Погодься зі мною!

- Ну, гаразд, припустимо, тільки я таких поки що не зустрічав, - згідно кивнув Ілай, не уявляючи який сенс мали для неї його слова. Енн несподівано посміхнулася. Посмішка робила її ще чарівнішою. Посмішка жінки завжди може обеззброїти будь-якого чоловіка. Ось і зараз в куточках синіх очей Ілая скромно сховалася ніжність. Мимоволі, рука Енн потягнулася до його щоки.

- Як часто в житті ти посміхаєшся, Ілаю?

- Ти вперше назвала мене по імені, - причарований глибиною її очей, тихо вимовив він, пірнаючи в цей чарівний сяючий вир розкритого жіночого погляду.

- Знаю, що рідко, а ще я знаю, що ти боїшся жінок, солдате.

Енн раптом обійняла його за шию і поцілувала в губи, роззброївши його миттю та повністю. Вона й сама була ошелешена своєю імпульсивністю. Чимось цей солдат притягував її до себе. Яким би не був він суворим на вигляд, але десь в куточках його променистих очей ховалася теплота. Її хвилював його голос, врівноважена сила, яка відчувалася, дивлячись на рельєфні м’язи його молодого чоловічого тіла. Те, як він мружив свої очі, як злітали його вії, як м’яко кривилися губи в стриманій посмішці. 

Так само, як вона хотіла почути від нього згоду з приводу існування хороших піратів, так само і їй хотілося довести собі, що серед солдатів можуть виявитися хороші хлопці. Єдиним чоловіком до Ілая у неї був … але про це вона намагалася не думати. Ілай підкорив її тим, що не був по-справжньому грубий з нею, адже без її згоди він так і не перетнув кордон ліжка. Так, він мислив інакше, але Енн відчувала, що це була всього лише маска та відрепетирувана гра слів. Він не менше її потребував любові, напевно навіть набагато сильніше, ніж вона, бо з дитинства Енн була оточена турботою та любов’ю своїх названих братів, ну, принаймні, тією любов’ю, на яку вони були здатні, в силу їхніх расових відмінностей.

…Він цілував її м’яко та обережно, немов промацуючи ситуацію розвідкою. Сильні руки вже міцно стискали дівчину, стаючи сміливіше. Ласкава ніжність – це джерело, з якого бажають напитися спраглі душі, в чиї хвилі занурюються з завмиранням та захопленою подякою. Джерело, яке знаходить своє відображення в сльозах щастя та перестуку сердець.

І він танув. Від кожного її поцілунку його пронизувало солодким струмом, коли її губи торкалися його обличчя, шиї та оголених плечей. Коли вона ковзала долонями по його грудях та животу. Такого з ним ще не відбувалося, не відбувалося … саме так. Вперше він відчув себе одним цілим з живою теплою тріпотливою дівчиною, а не з холодним «томагавком», з яким він теж час від часу зливався в єдиний моноліт. Ілай і не думав, що коли-небудь йому захочеться заплакати від блаженства, яке переповнило його до країв …

Він лежав, важко дихаючи, намагаючись зловити все ще плаваючу свідомість, притискаючи до себе оголене гаряче тіло дівчини. Взявши її долоню в свою, він обсипав її вдячними поцілунками. Щось змінилося, таке невловиме, тонке і …вислизаюче. Щось відійшло на другий план, а щось зрослося.

Ілай заснув, а Енн, все ще з ніжністю дивлячись на нього, грала з його волоссям, укладаючи русяві пасма йому на лоб. Він був такий милий і … ніжний. Ось так однією миттю вона змінила своє життя, підірвала її фонтаном феєричних відчуттів з малознайомим хлопцем, якого їй нав’язав безглуздий випадок. Але з першого поцілунку раптом виникла така впевненість, що вони належать один одному, і тільки один одному. З першого дотику вона відгукнулася на мову його тіла, немов давно чекала на нього. І тепер таке незвичайне почуття охопило все її єство.

Противний писк розбудив їх обох. Ілая терміново викликали на виліт. Перед тим як вийти з каюти він обернувся і посміхнувся їй ласкавою посмішкою. Примарний зв’язок змінив та поєднав їх, бентежачи спогадами цієї близькості.

Але Ілай не повернувся з цього завдання. Ні на наступний день, ні через два дні...