Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

Айза розтулила рота для останнього запитання, але не встигла його поставити. Знадобилася лише мить розгубленої неуважності, і жінка вже метнулася вперед. В середині кроку її тіло перестало бути твердим і матеріальним – якщо воно таким було раніше – і стало туманом, не менш густим, ніж той, що вирував навколо. Він піднісся в повітря, закрутився вихорем і почав вливатися у монету – швидко і болісно. 

Пальці у Айзи запекло, наче срібло враз стало розпеченим. Можливо, так і було. 

Від цього болю вона різко сіла. 

Стіни навколо закрутилися, але їй не потрібно було бачити чітко, щоб впізнати льох, у якому все і почалося. Айза заозиралася у пошуках Тесея. Вона мала піти і відшукати його в тумані. А тепер… Чи знайшов він дорогу назад? Чи існував туман взагалі, коли дух знову опинився замкнутим у монеті?

Щойно Айза згадала про монету, вона інстинктивно схопилася за кишеню, і крізь тканину відчула її гаряче тепло. Королівська монета. Що, з літа, у воячки в могилі робила королівська монета, та ще й так дивно зачаклована?

На Тесея очі наштовхнулися наче самі собою. Він, здавалося, зовсім не був непритомний – натомість далі зацікавлено гортав книги і листки, які ще десь знайшов, і тільки через мить звернув увагу на Айзу. 

 – Ти прокинулася! Нарешті, – він полегшено зітхнув і посміхнувся, але в його очах не читалося справжнього страху за неї. – Я вже зачекався… 

Айза повільно кліпнула очима. 

 – Що сталося? 

Тесей перетнув льох і сів біля неї – на розстелені покривала і ковдри – і звідки тільки вони взялися? 

 – Це все туман. Я поняття не мав, що так все вийде – мала би бути зовсім інша реакція, – він замислено провів долонею по підборіддю, але потім відволікся. – Я опинився в тумані, зустрів жінку. Ось тільки вона не хотіла бачити мене. Викинула назад – досить грубо. Але я знав, що вона не може тобі зашкодити, тому… ну, залишив все як є. Вдалося щось дізнатися? 

Тесей з інтересом схилив голову, і Айза розпливлася в посмішці. Тільки Тесей. Тільки він з інтересу і довіри до неї, до її сил, залишив би її у тумані з духом, щоб вона дізналася інформацію. Це дорогого вартувало. 

 – Так. Це… Це Айза – з Зеленого полум’я, уявляєш? Вона справжня, і вона колись заснувала Райн, – Айза і сама не могла повірити, що говорила це вголос – звучало, як нісенітниця, і їй залишалося тільки сподіватися, що Тесей не підніме її не сміх. 

 – Он воно як, – тільки серйозно відізвався він. – І що вона хотіла? 

 – Попередити, – повільно сказала Айза, тільки зараз усвідомлюючи нові проблеми, що впали їм на голову. – На Райн щось насувається, і ми маємо щось із цим зробити. 

Тесей коротко кивнув і простягнув Айзі руку. Вона схопилася за неї і піднялася, а потім без зайвих роздумів пішла до столу. 

Знайти договір про купівлю землі було легко – він лежав там, де вона його і лишила. Вона підняла його двома пальцями і ще раз глянула на Тесеїв підпис. Тепер він видавався їй таким несправжнім, що Айза здивувалася, як могла так обманутися перед тим. 

Вогонь спалахнув над її пальцями від однієї тільки думки і волі – а за кілька митей листок перетворився на купку сірого попелу, що впала до ніг. 

 – Що ти робиш? – здивовано запитав Тесей. 

 – Знищую докази. Потрібно буде зробити те саме з тілами. Хтось намагався тебе підставити, і ми розберемося, хто це був. Поки не пізно. 

Айза дуже сподівалася, що у ту мить, як вона палила компрометуючі папери разом із Тесеєм, ще не було пізно.