read-books.club » Фентезі » Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел 📚 - Українською

Читати книгу - "Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел"

59
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Відомство мертвих душ. Тіло без душі" автора Яна Паувел. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел» була написана автором - Яна Паувел, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Фентезі".
Поділитися книгою "Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел" в соціальних мережах: 

Книга "Відомство мертвих душ" Яна Паувел - захоплюючий твір, який поєднує в собі елементи історичного роману, детектива та фентезі. Автор вдало поєднав загадкові вбивства, старовинні відомства з дивними здатностями, інтриги та суспільні напруги, що створило цікавий та непередбачуваний сюжет. Головний герой, детектив Лукас Рокфорд, виявився досить цікавою та складною постаттю, яка викликає інтерес своїми діями та розвитком персонажа протягом книги. Він досліджує злочини, розкриває таємниці і стикається з небезпекою, що додає напрузі та динаміки сюжету. Однак, слід відзначити, що деякі частини книги можуть здатися трохи заплутаними або перенасиченими подіями, що може ускладнити сприйняття для деяких читачів. Також, деякі діалоги та взаємини між персонажами можуть здаватися штучними або не дуже реалістичними. У цілому, книга "Відомство мертвих душ" Яна Паувел залишає позитивне враження завдяки своєму цікавому сюжету, непередбачуваним поворотам подій та цікавим персонажам. Для шанувальників детективів з елементами фентезі ця книга точно варта уваги.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 90
Перейти на сторінку:
Пролог

В Окті здавна побутував один звичай: засудженого до смертної кари, можна врятувати, якщо розділити з ним клеймо смертника. Йшли роки, часи змінювалися, але звичай залишався. І ось з його започаткування минуло понад три тисячі років, королівство розрослося, населення збільшилося майже в сотню разів, а смертника все ще міг врятувати простий перехожий.

Для цього просто потрібно було нанести на своє тіло клеймо ідентичне тому, що було випалене на тілі злочинця.

Він знав про цей звичай. Знав, що таким чином неодноразово рятували вбивць, ґвалтівників, розбійників.

Клеймо дарувало поручителю владу над злочинцем, робило останнього слухняним його волі, але не захищало. І часто траплялося так, що тіла поручителів знаходили через день-два десь під мостом.

Тому звільняли таким чином зазвичай тих, хто не володів магією, або був в рази слабшим за поручителя.

Серед магів це з часом стало доволі популярним. Вони таким чином здобували собі слухняних слуг, рабів чи піддослідних.

От і зараз під постаментом, на якому він стояв поряд з іще десятком засуджених до страти, стояли маги. Вони між собою перемовлялися, посміювалися зі смертників, зрідка окидали його гидливими поглядами.

Він запросто міг прочитати їхні думки, для цього не потрібно було бути телепатом. Кожен із них був би радий отримати в своє розпорядження лірійця, але жоден не наважився б розділити з ним клеймо смертника.

Він не міг винуватити в цьому свою расу. Лірійці здавна були волелюбним народом. Їхня релігія, традиції, звичаї – усе це суперечило рабським стосункам. Тож, немає нічого дивного в тому, що лірійці віддавали перевагу смерті перед рабством. Він, мабуть, і сам обрав би смерть, але йому вибору ніхто не дасть. Він був у цьому впевнений. І був готовий. Він уже достатньо прожив, бачив достатньо. Він просто стомився… Так навіть краще.

А справедливість? Правда? Та кому вони взагалі потрібні у цьому світі?!

Троє чоловіків зійшли з постаменту, поки він усе це обмірковував. Маги здобули собі нових слуг, або піддослідних, це уже як кому пощастило.

На постамент зайшов високий мовчазний чоловік з маскою на обличчі. Смерть буде безболісною. Про це він подбав заздалегідь, ще в залі Королівського суду заблокувавши усі свої больові рецептори.

Кат підходив до засуджених по черзі і натиском кнопки активував нашийники. Десять хвилин наповнених муками і смерть.

Він старанно не дивився на спотворені гримасою болю обличчя, але з кожним кроком ката його серце билося все швидше.

І що це з ним? Він же не боїться смерті. Тоді чому його серце так шалено калатає в грудях? Чому його дихання так різко збилося? Невже він дозволить цим покидькам побачити свій страх? Невже?..

Кат зупинився навпроти, і його холодні сині очі подивилися на лірійця. Коли він протягнув руку до нашийника, в його очах не відображалося жодної емоції. Але його пальці так і не торкнулися кнопки смерті.

Щось клацнуло, і нашийник разом з кайданами зі дзвоном упав на постамент. Лірієць з недовірою оглянув свої руки, а тоді усвідомив – клеймо, хтось розділив з ним клеймо смертника. І, наче підтверджуючи його думки, в голові пролунав тихий ослаблений голос:

«Врятуй мене»

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел"