Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

Меланія

—Мамусю, Сашко з дідусем знов пішли на рибалку, а мене не взяли. Брат сказав, що я ще малявка і рибалка тільки для чоловіків. А я ніяка не малявка, мені чотири, а йому шість.

Доня невдоволено почала хникати, зайшовши до мене в міні студію.

—Доню, ну ти чого? Ходи до мене.

Вона підійшла і я ніжно її приголубила в своїх обіймах.

—Вікторія, ти дівчинка, а рибалка й справді для чоловіків. А ти тим часом пограйся в саду з Арчі, він твій улюбленець. Ти залюбки завжди його вигулюєш з нянею.

—Але чому, дідусь ще жодного разу, не взяв мене з собою, - не вгавала вона, - я теж хочу піймати рибку. А то, тільки брат вихваляється, який він молодець.

—Вікторія, наступного разу, дідусь тебе візьме, домовилися? Я попрошу його і ти зможеш теж спробувати піймати рибку.

—Ура, дякую мамусю, ти найкраща. Я тоді пішла до Арчі.

Вона швидко чмокнула мене в щічку і побігла до няні, а я продовжила свою роботу.

Алекс облаштував для мене, міні студію вдома, одразу після весілля. Щоб я, коли появиться натхнення, могла творити свої картини.

Після народження сина ми і не сподівалися на ще один подарунок долі. Коли я побачила дві полоски, не повірила, одразу поїхала до лікаря. Він провівши ретельний огляд, підтвердив мою вагітність. Моєму щастю, не було меж.

Цього разу, все вийшло без довгого лікування. А коли ми дізналася, що буде дівчинка, раділи разом з Алексом. Назвали її в честь мами Алекса, Вікторія.

Батько Алекса, став для онуків, люблячим дідусем. Найбільше його любить Сашко, між ними якийсь особливий зв'язок. Мабуть тому, що Юрій Іванович допомагав мені його доглядати, ще з пелюшок.

Я знайшла в собі сили з часом пробачити його. Він щиро каявся в усьому і неодноразово вимолював у нас прощення. Побачивши його щиру любов до онука, я запропонувала йому жити з нами. Тато збудував дім для великої родини і місця всім вистачає.

Юрій Іванович з радістю переїхав до нас, і ось вже шість років живе з нами. Жодного разу, не сказавши образливого слова. Завжди допомагає і підтримує мене в усьому. Сашка з Вікторією часто балує і піклується про них, з усією любов'ю.

Алекс зайнявся пошуками Діми відразу після нашої розмови. Як виявилося, під час розслідування,  я не перша його жертва була, у спробі зґвалтування. Досьє на нього зібрали чимале. На даний час, він відбуває свій довгий термін у в'язниці. Батько не зміг його витягнути з болота, в яке він сам себе загнав.

Провівши кілька годин за малюванням, я і не помітила, як швидко час пройшов.

—Привіт, кохана, я вдома і весь ваш, на всі вихідні.

Алекс підійшов і впився пристрасним поцілунком в мої губи. Моє тіло миттю відреагувало на його солодкі поцілунки.

—Мел, як же я сумував за тобою. Мені щоразу тебе мало.

—Татку, ти повернувся? 

Віторія з криками радості підбігла до Алекса. Він підняв її на руки, обнявши ніжно.

—Ну привіт моя принцеса, як пройшов твій день?

—Погано, дідусь з братом не взяли мене на рибалку, а я так хотіла.

Вона невдоволено склала свої руки і надула маленькі губки.

—Вони так завжди роблять, ідуть тільки вдвох. А як же я?

—Доню, я маю кращу ідею для тебе. Давай завтра всі разом, поїдемо у великий дельфінарій і ти зможеш побачиш там не тільки рибок. Що скажеш?

—Ура, піду скажу брату.

 Алекс поцілувавши її в маківку, відпустив. Вона радісно, плескаючи в долоні від задоволення, побігла на пошуки Олександра.

—Як мало для радості потрібно, нашій принцесі. Алексе, ти найкращий батько, для наших дітей. Завжди знаходиш час для них. Я така щаслива, що ти в мене є.

Наступного дня, всією родиною поїхали до дельфінарію. Діти захоплено спостерігали за вправними діями тренерів і дельфінів.

А трохи згодом, багато гуляли парком, годували лебедів і качок у великому озері.

Повернулися під вечір втомлені, але задоволені. Віка з Олександром наввипередки розказували дідусеві про свої враження, від побаченого за весь день.

Юрій Іванович уважно слухав кожного з них, ніжно пригортаючи їх до себе.

Пізніше вклавши спати дітей, ми з Алексом довго сиділи у саду. Ми часто так робимо вечорами, обговорюємо наші справи обнявшись. А ще насолоджуємося тишиною і запахом квітів.

—Алексе, Максим з Віталіною їдуть через кілька днів на відпочинок. Нас з собою запрошують, що скажеш?

—Мел, вибач, але цього разу ніяк. Наступного тижня, в мене заплановані кілька особистих зустрічей, з важливими клієнтами, без мене там ніяк. Але як тільки всі питання вирішу, ми поїдемо куди забажаєш.

—Нічого, я все розумію, поїдемо пізніше. Ти завжди намагаєшся нам приділити час і я це, в тобі ціную. Як же мені з тобою повезло, коханий.

Я пригорнулася ще більше в його затишні обійми і вдихнула улюблений запах мого чоловіка.