Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

Лії не подобався співрозмовник, тому, прислухавшись до думки друга, не стала чіпати кулі. Широко усміхнувшись, вона залепетала:

-Це так зворушливо, коли стосунки батька і сина настільки близькі.

Круглий камінь співрозмовнику довелося підіймати самому.

Чоловік пішов, але приходили інші. Імен Лія вже не запам'ятовувала. Їй здавалося, що кожна присутня тут людина вирішила, що зобов'язана,   привітати її з появою мітки.

Потік поздоровлень перервав Рейгалем.

-Кохана, я знав, що знайду тебе тут, - він безцеремонно підхопив її за талію і поцілував, вітаючись.

-Пробачте, змушений забрати свою бонобі.

Глав верх повів Лію з альтанки вглиб саду. Тепер вона могла помилуватися водоймою, до якої вчора так і не дійшла.

Красиве видовище. Рожева вода стікала з валуна і впадала в озеро. Коли рідина торкалася каменю або землі, вона виблискувала червоними іскрами.

-Дуже красиво, - зауважила Лія, насолоджуючись видом і приємним ароматом, який ішов від озера.

-Вибач, що залишив тебе без захисту від ...

-Вітання?

-Так, - Рей посміхнувся.

-Ти з'ясував, що сталося зі Слайтом? - запитала Лія, червоніючи, їй відразу згадалися нічні події.

-Так. Слава Богам, все добре. У Слайта син з носієм синього дракона народився. Він відчув біль своєї бонобі, ось і кинувся їй на допомогу.

-Слава Богу, - дівчина посміхнулася.

-Дивно. Коли дракон покинув територію, маги про це не повідомили.

Рейгалем ділився своїми особистими думками, довіряючи їй події ночі. Лія здивовано подивилася на нього, чекаючи продовження розповіді.

-Зазвичай, володіння території Умлінго теж закриті пологом. Коли хтось його порушує, то власник замку про це знає. Про Слайта я дізнався від карателів. Один із запрошених гостей - мій глава каральної служби, мохакні. Саме він побачив синього дракона, який зникає в порталі.

-Це значить у них не працює полог? - уточнила Лія.

-Можна і так сказати. Я спілкувався з відповідальними за безпеку. Вони взагалі не бачили ніяких порушень. Дуже рідко гості йдуть зі свята додому. Це важливий захід. Відлучитися, відкриваючи портал, - це ознака поганого тону. За цим стежать, коли хтось із гостей пішов, подається маячок, щоб не враховувати його на святкуванні, бо гість більше не прийде.

- Це щось означає?

- Означає, але я поки не знаю, що саме. З цим розберемося пізніше, зараз пропоную вам моціон, - запропонував глав верх, уточнивши, - Тривалу прогулянку до колишнього повелителя Умлінго.

Лія про себе відзначила, що їй щастить спілкуватися з володарями цих країн.

-У вас традиція відвідувати колишніх владик? - поцікавилася Лія.

-Ні. Я веду справу про мага, і його допомога була б доречною, тому мені дали приблизні координати його проживання. Так само це прекрасний привід дізнатися про камені. Можливо, у нього є кристал дейрака. Ще за свого правління, він славився хитрістю.

Вони попрямували в сторону замку.

- Це хороша новина.

-Все хотів тебе запитати. Що ти тоді робила біля чотирикровного мага? - несподівано запитав інфанту.

-А чому він чотирикровний? - замість відповіді запитала Лія.

-У нього кров чотирьох рас. Це феномен. Такого я ще не зустрічав. Так  що ти там робила? - з притиском  повторив глав верх.

-Я рятувала коня. Побачила, як той гад щось хімічить, ось і втрутилася.

-До речі, кінь втік, - вирішив довести до відома глав верх.

Лія посміхнулася, а Рейгалем засміявся.

-Ти неймовірна, - переставши сміятися, сказав він і подивився в очі.

Дихання дівчини завмерло, серце на мить збилося з ритму. В його очах вона прочитала захоплення, ніжність і пристрасть.

Перервавши зоровий контакт, Лія перша переступила поріг своєї кімнати.

-А чому приблизні координати? - уточнила Лія, перериваючи мовчання.

-Тому що, де він точно мешкає, ніхто не знає. Переодягнися в одіж для верхової їзди, ми поїдемо на звичайних конях.

З цими словами глав верх зник у ванній кімнаті. А Лія поспіхом переодягалася в коричневу екіпіровку. У ній було досить зручно. Все-таки штани для дівчини були звичніше суконь.

Коли Лія закінчила укладати волосся, з ванної вийшов інфанту. Він уже був одягнений, за що Лія невимовно була йому вдячна.