Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

48

Весь день Грант ходив задумливий,  мовчки почухував то широкі груди, то маківку, щедро прикриту чорною шевелюрою. Напружений розумовий процес був просто на лиці. Рідні та слуги відносилися до цього процесу з повагою, і зайвої уваги від Гранта не вимагали. А тільки косилися і хмурились йому вслід.

У всіх було справ по горло. Ульфік проводив підготовку з ельфами, відібраними для походу. Маріелла упорядковувала свої запаси магічних мікстурок, і у перервах намагалася лікувати Тамарі. Щоправда, її втручання практично не знадобилося – Тамарі швидко відновлювалася самостійно. Йоль Хмара та його новий друг Драко – так прозвали його домочадці, чергували біля ліжка Тамі. Вони рішуче вибрали її своєю господинею, і ані капці, що летіли у їхні голови, ані грізні мітли прислуги так і не змогли вигнати їх з покоїв їх господині. І врешті-решт Маріелла дійшла висновку, що їхня присутність діє на Тамі просто чарівно і навіть краще за її  мікстури. В решті решт цих  істот нарешті залишили у спокої.

- Все ще спить, але дихає вже рівно, - відповіла Маріелла на мовчазне запитання Гранта.

Вже глибокої ночі він піднявся до себе в покої, де змінив маму, що чергувала біля ліжка Тамарі.

Вона дивилася з тривогою на сина і думала, що з мікстуркою вона, мабуть, переборщила. Син був мовчазний і, як ніколи раніше, байдужий до того, що відбувалося навколо. Єдине,  що його турбувало,  так це стан його дружини. Та ще декілька разів він  був помічений,  коли таємно спостерігав за Десмоном, вважаючи що ніхто його уваги до малого не помічає. Маріелі було щиро шкода,  що Десмон все ще їжачився,  варто було Гранту з’явитися поруч.

Тихо рипнули зачинені за Маріеллою двері.

 День був довгий, і Ґрант втомився як ніколи. Але головне, що він ухвалив рішення, і знав, як його здійснити. Так що рішуче налаштований відпочити і розслабитися перед важким днем, він вирушив у ванну кімнату. Він довго і зі смаком плескався в душі, насолоджуючись прохолодною водою.

- Жаль тільки, що вода не може змити всі проблеми, - думав чоловік.

Ну, та він упорається. Ось завтра й почне. Грант задоволено хмикнув – придуманий ним план з кожною хвилиною подобався йому дедалі більше.

Не одягнувшись, він повернувся до кімнати, підійшов до вікна і відсмикнув фіранку. Він не любив зачинених вікон і ганчірки, що висіли на них його шалено дратували.

Грант  підійшов до величезного ліжка. З самого краю, згорнувшись калачиком, спала та, яка наповнила сенсом його життя.

Потихеньку, намагаючись, щоб не скрипнув матрац, він ліг біля Тамарі. Він був налаштований дати їй отямитися і не збирався навіть торкатися до неї цієї ночі. Але її божевільне вбрання в якісь білі та сині квіточки просто звело його з розуму. Яскраво  запалився вогник на кінчику його пальця - тихий "вжик" і ще раз "вжик" - і розрізана вогником строката ганчірка, так само як і в усі попередні ночі, відлітає в кут. Де їх миттю окупували йоль та Драко.

- Ось ці тварюки сьогодні точно будуть спати з комфортом, - подумав Грант.

Але потім все ж притягнув до себе Тамарі, міцно притис її до своїх грудей. Заколисаний теплом жіночого тіла, він одразу ж заснув.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно