Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

Ранок не приніс їй заспокоєння. Ще не розплющивши очі, Тамарі зрозуміла, що день уже в повному розпалі. За вікном чути глухий гомін голосів, а в замку лунав тупіт чужих ніг і дзвінкі розпорядження Маріелли.

Їй було не зручно лежати, ноги майже звело судомою від тяжкості, що навалилася на них, а рука затерпла - на ній хтось лежав. Йоль? Акуратно, ніби боячись  розбудити, Тамарі розплющила одне око. І побачила темну розпатлану голівку, що затишно примостилася на згині її руки. Десмон. Наляканий великою кількістю чужих чоловіків і їх грізних голосів, вперше за багато днів, хлопчик ще вночі прокрався в мамине ліжко. Він спав прицмокуючи губами прямо на покривалі. Тамарі вже хотіла дбайливо прикрити його шовковим простирадлом, як помітила, що вона знову спить голяка.

- Прямо якісь заговорені покої! Лягаєш одягнений, а прокидаєшся роздягненим, - приречено підняла вгору вона свої брівки. Слабкий терпкий вітерець прошелестів по шиї. Тамарі прислухалася до своїх відчуттів – позаду неї явно хтось лежав. Скосивши вниз очі, Тамі побачила довгу м'язисту ногу. Точніше, дві  ноги, які ніби у кліщатах затиснули її  власні ніжки.

Акуратно, намагаючись не потурбувати сплячих хлопчика і чоловіка, вона вибралася з-під них, і перед тим, як одягнутися, все-таки вкрила Десмона кінцем звільненого простирадла. Шаманити над новим вбранням часу не було – адже будь-якої миті могли прокинутися або Грант або Десмон. Тому вона натягла на себе дбайливо приготовлені Маріеллою шкіряні штани і футболку з намальованою моторошною мордою. - Мабуть якийсь предок, - хмикнула вона і, немов у відповідь їй, злетіла вгору брів Гранта.

Їй було цікаво, що йому сниться і чому це він досі в ліжку. Але далі додумати вона не змогла - так заворожила її розчулена картинка, що постала перед очима. Маленький  хлопчик дуже ніжного віку і величезний, сильний чоловік. Чоловік, який у цей момент акуратно притягує уві сні і притискає до себе малюка. А його широка долоня надійно та дбайливо захищає його від усього світу. Розчулена цією сценкою, Тамарі тихо вийшла із покоїв – їй так багато потрібно подумати, зробити і вирішити.

Її Десмон у безпеці. Це цілком зрозуміло - він просто купається в коханні  та увазі новоспечених родичів. І головне, його батько теж,  незважаючи на непорозуміння між ними – він нікому не дасть малюка образити.

А ось Тасі потрібна її допомога. Окрім неї,  та ще того єльфа Аркха,  котрого вона достеменно не знає, її дівчинці навряд хто допоможе. І вона навіть не уявляє, що може зробити і чим може допомогти дочці. Принаймні,  так вона міркувала до вчорашнього дня.  Саме вчора вона дізналася,  що усі ті безкінечні гості відкликнулися на позов її  нової  родини і от-от вирушать на пошуки її дівчинки. Та й сама вона змогла побачити її. Принаймні,  тепер пошуковцям відоме містечко,  де нещодавно з’явилася Тасся.

***

Грант насолоджувався дотиками до ніжної шкіри Тамарі, як раптом зрозумів, що вона прокинулася. На хвильку він задумався, як далі побудувати свою гру і як знову спокусити її, і тут вона почала виробляти своєю голенькою попою такі паси, що йому довелося затримати подих, щоб не видати себе, або просто не вибухнути. Схопи її, стиснути, обпалити, закатувати своїми поцілунками. Чоловік навіть простягнув руку,  готовий смикнути жінку за литку,  аж раптом щось ще привернуло його увагу.

Гола жінка, що натягувала, підстрибуючи і кумедно виляючи попою, спокусливі штанці не змогла змусити так забитися його серце, як маленька дитина, яка вперше спить у його ліжку. Його син. І боячись зруйнувати цей момент, він акуратно притяг Десмона до себе, притиснув його до своїх грудей. Широкі ніздрі роздмухувалися, мов вітрила, вбираючи солодкий запах сина. Малюк перекинувся уві сні, і запустив ручку у волосся на грудях. Пальчики здригалися, трохи смикали і лоскотали.

- Справи зачекають, - подумав Грант, насолоджуючись близькістю до дитини. Десмон все ще воював з ним, і хоча Гранта веселили дитячі витівки, він уже добряче втомився від цієї неприязні, що надто затяглася.

- Ось ще одне діло, котре треба терміново залагодити, - Грант замислився, при цьому зовсім не шкодуючи, що пропустив Тамарі. Воно того варте. Грант опустив очі і раптом зустрівся з сонним поглядом величезних, майже чорних очей. Кілька секунд батько та сін дивилися один на одного. Чоловік навіть розтягнув губи у привітній посмішці. Мовляв,  добрий ранок, сину.

***

Гучний рев струсив покої Гранта, а наступної миті сходами вже долинав стрімкий тупіт дитячих ніжок.

- Він його і в спальні дістав, постріля, - зареготав Рагнар. Здається, його уроки не пройшли даремно.

А за кілька хвилин у зал нетвердою ходою вийшов Грант. Він був явно злий і зосереджений. Насмішливі погляди й відверті усмішки змусили його вирівняти поставу, і він повільно вийшов із замку геть.

А ще через якийсь час пролунав дивний гул, потріскування, заклубилися хмари. У повітрі заблищали блискавки і у величезному саду, у найдальшому кутку відкрилися відразу кілька порталів.

Незвичний шум змусив мешканців замку кинути усі свої справи. Воїни, під командуванням  досвідченого Ульфіка, приготувалися дати відсіч поки що невидимому ворогові. Рагнар завбачливо тягнув Десмона, що чинив опір, під захист замкових стін. Тамарі теж відволіклася від своїх важких думок про власну ні до чого непридатність і слабкість, і тільки побачивши, що син у відносній безпеці, подивилася в напрямку шуму, що лунав.

З жерла порталу, що вібрував, спочатку з'явилися величезні потворні орки. По їхніх страшних мордах, покритих бородавками та шипами, градом котив піт. Кожен орк, підперезаний товстим канатом, тягнув щось... Під гучне клацання батогів, якими ельфи, страшенно задоволені тим, що відбувається, підганяли орків. Нарешті з відкритих жерл порталів з'явилася стіна... веселенького блакитного кольору, за стіною з'явився дах з черепицею. Вікна були заліплені якоюсь чи то плівкою, чи то павутинням. І це явно не давало їм розбитися. Тільки голосно ляскали, наче обурюючись двері – її легковажно забули закріпити.