Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

47-1

Серед  чарівного світу ходили легенди про містечко Наіс.

З останньої  страшної сутички,  де загинуло і зникло багато чарівних  створінь, минуло вже багато років.  

Вони не забули своєї поразки. Вони навіть до ладу не знали, що ж насправді сталося в тому містечку. Все почалося з того, що одна молода демонеса вирішила залишитися серед людей. Більше того, вона мала народити від людини дитину. Її рід, природньо, чинив опір і відправив своїх гінців за непокірною демонесою. Але гінці зникли. Тоді вирушив до Наїса батько жінки зі своєю свитою - і те ж не повернувся. Про містечко серед демонів пішла погана слава. Це стало для демонів справою честі – підкорити Наїс. Ті, що дивом вирвалися з містечка, стверджували, що там оселилася ціла родина екзорцистів.

Так що Ульфік, який побачив чимало у своєму житті, почував себе незатишно, знаючи, що його син вирушив поодинці в лігво тих ворогів, яким байдуже – ельф перед  ними чи демон. Сам Ульфік вирішив особисто підтримати Аркха, а на варті своїх темних земель вирішив залишити Гранта. Він, звичайно ж, заперечуватиме рішення батька, але Ульфіку є чим його переконати – і він хмикнув, коли згадав як на безпристрасного і могутнього ельфа Гранта діє одна маленька слабка жінка. Яка,  до речі,  саме зараз  була надто вразлива.

- Втім, не така вже вона й слабка, - подумав він.

Потрібно вирішити, що робити з Рагнаром та Маріеллою. Рагнар тільки заважатиме, хоча сам із цим ніколи не погодиться. А Маріелла ... Її лікарські здібності, якраз можуть і знадобитися.

Залишався лише Голттен. Він стояв похмурий і задумливий. Немов відчувши звернені на нього погляди, він підвів голову і пильно оглянув усіх. Він цілком щиро вважав, що кров роду, що настільки жорстоко образив його сім'ю - повинна зникнути. Але все-таки Тасся була дитиною його дочки. І, можливо, саме цим походом вирішиться одна з  двох його проблеми. Або загине остання потвора Ломурів. Або,  його участь у "порятунку", можливо, змусить Тамарі пробачити його.

- Ми з вами, - кивнув Голттен.

Ельфи вирушили у свої землі збирати армії та готуватися до походу. Вони мали виступити відразу після того, як отримають хоч якусь інформацію від Аркха.

Грант відніс у свої покої Тамарі і вирішив дочекатися приходу Маріелли, а вже потім приєднатися до інших. Незабаром прийшла мати і принесла із собою чергову чарівну мікстурку. Вона принесла відразу дві дози – одну для сина (дуже вже її турбували перепади його настрою), а іншу – для Тамарі. Дівчинці потрібно якнайшвидше відновитися – її можливості можуть скоро знадобитися.

Попри її очікування, Грант без  прирікань залпом випив мікстурку і навіть не скривився. Щоправда, спочатку з підозрою її понюхав. Але сперечатися не став, мабуть, відчув рішучість Маріелли.

- Треба було міцніше зробити, якщо так добре пішла, - похитала вона головою. Та що тепер вдієш...

Грант мовчки кивнув матері в бік сплячої жінки, мовляв, стережи, і вирушив униз. Зачинивши важкі двері, він озирнувся, як злодюжка. І зрозумівши, що ніхто його не бачить, сплюнув мікстуру в темний кут.

- Ффу, рідкісна гидота, - скривився він.

Йому просто довелося піти на хитрість, адже відмовся він від "ліків", мама ту гидоту і в супчик додала б. З неї станеться.

Приєднавшись до інших, він якось надто просто і покірно погодився з рішенням батька, чим викликав його недовірливий погляд.

Він не збирався розпинатися ні перед батьком, ні перед кимось іншим про те, що він має намір допомогти своєму братові не просто моральною підтримкою, а безпосередньою участю. Перед тим, як приєднатися до рятувальної операції, йому спочатку потрібно подбати про свою жінку. Про її безпеку та спокій. Наскільки це можливо.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно