read-books.club » Жіночий роман » Чужа секретарка, Олена Домова 📚 - Українською

Читати книгу - "Чужа секретарка, Олена Домова"

170
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чужа секретарка" автора Олена Домова. Жанр книги: Жіночий роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 82 83 84 ... 88
Перейти на сторінку:
45

- Ам... Ем... - Катя не зрозуміла про що просив розповісти Гена, в голові майнула думка про те, що він розлютився через Кирила Марковича. - Це новий охоронець Юлії Володимирівни. Я його сьогодні вперше побачила.

- Дуже цікаво, - звів брову директор з реклами, - але мені байдуже на ту особину. Мене більше цікавить, в яку халепу ти втрапила, і як до цього можу бути причетний я?

- Павло Павлович запропонував прийняти участь у випробуванні на посаду керівниці відділу  контролю якості, - в цю мить стулки ліфта відкрилися, й до кабінки зайшло кілька людей, притискаючи Гену та Катю до бічної стіни.

- А Юлія Володимирівна хоче, щоб я допоміг підготуватися? - уточнив чоловік, наче не помітивши незручності.

- Саме так, - кивнула та покосилася на натовп білявка, привіталася зі знайомим менеджером.

- Добре. Гадаю, що зможу допомогти, - стулки ліфта знову розійшлися, цього разу на четвертому поверсі. - Ходімо.

Гена пропустив Катю та ще одну дівчину вперед, а потім вийшов сам й попрямував до свого кабінету, демонструючи максимальну незацікавленість своєю супутницею. 

В приймальні директора з реклами знову було порожньо. Білявка мимоволі пожаліла безпритульного директора, який вимушений самотужки справлятися з купою справ. З іншого боку виникало питання, чому Геннадій Анатолійович продовжує тримати неефективну помічницю поруч із собою?

Із задумливості вивів голос Гени, який пролунав зовсім близько від її вуха.

- Не хвилюйся, я дуже хороший учитель, - він вирішив, що попеляста як завжди переймається через роботу, й тому поринула у свої думки.

Катя повернула до нього обличчя й негайно отримала за це легкий поцілунок у губи для розради.

- Що ти? - відсахнулася, прикриваючи рот рукою і миттєво роззираючись на всі боки. Виявилося, що вони вже за закритими дверима в кабінеті директора з реклами.

- Про що замислилася? Сподіваюся, не про того охоронця, - глузливо поцікавився Гена.

- Ні, - Катя на мить завагалася, чи варто говорити про таке, адже від початку їхніх стосунків пройшло всього два дні. Навіть, якщо між ними щось є...

- Тоді пропоную...

- Чому в твоїй приймальні завжди нікого нема?

- Тебе це турбує? - здивувався Гена.

- Так, бо твоя секретарка не виконує свої обов'язки, а ти продовжуєш тримати її. Чому?

Катя дивилася чоловікові просто в очі, а на останніх словах щічки ледь помітно порожевіли. Вона і ображалася, і соромилася через своє питання, і одночасно боялася відвести погляд, щоб не пропустити його реакцію, та, за можливості, розгледіти брехню.

Нарешті Гена зрозумів причину задумливості та цікавості, тому дав вичерпну відповідь:

- Свєта була секретаркою попередньої директорки. Коли я намагався розібратися в усьому, вона допомагала. І лише потім все якось скинула на нас з Мариною. Напередодні я попередив її, щоб шукала собі нове місце, але вона фиркнула, що не потребує часу на це, написала заяву й пішла на лікарняний. Тож тепер я у пошуку. Якщо хочеш, погоджуватимемо мою наступну помічницю удвох, або я можу взяти на цю посаду чоловіка.

Катя спалахнула через те, що Гена прийняв її за шалену ревнивицю.

- Тобі працювати з тією людиною, тож сам вирішуй, - пробурмотіла вона.

- Але я не хочу, щоб це хвилювало тебе.

- Це не буде мене хвилювати.

- Точно?

- Абсолютно.

- От і добре, - усміхнувся чоловік. - Я також не страждаю патологічними ревнощами, тож не буду допитувати про кожного чоловіка, якого побачу поруч із тобою. Проте хочу знати, якщо в тебе виникнуть проблеми як із тим студентом.

- Добре, - й собі посміхнулася Катя, почуваючи полегшення через те, що Гена виявляється такий зрілий і не збирається ані злитися, ані глузувати з її почуттів.

- Тоді пропоную спланувати наше навчання. Скільки в нас є часу?

*

Геннадій Анатолійович виявився дуже хорошим учителем - уважним та терплячим. І він насправді серйозно поставився до підготовки. Щоправда займалися не в офісі, а у Каті вдома. Й при цьому дівчина неодмінно повинна була перебувати в його обіймах.

Для Каті така умова була близька до катування, адже важко зосередитися, коли тепле дихання коханого ніжно торкається шкіри на шиї, коли його рука випадково зачіпає груди або іншу, хоч і не таку інтимну, але не менш збуджену близькістю, частину тіла.

Натомість Гена наче не помічав цього. Саме таке положення, коли він обнімав кохану ззаду, здавалося правильним та природним. Тендітна статура дівчини наче була створеною для того, щоб бути огорнутою його тілом. В будь-яку мить він міг присунути її ближче, схилитися до волосся, відчути її запах і тепло.

Потроху-потроху виборював він собі місце в житті попелястої, спочатку лишаючись начебто на ніч, але повертаючись після роботи ввечері наступного дня. В нагоді стали особисті речі, які він так і не забрав колись. За тиждень в шафі поселилися кілька його костюмів і ніхто вже не згадував про необхідність їхати деінде.

Несподівано Катя виявила, що стосунки з Геною зовсім не такі, як вона собі уявляла. Він зовсім не заважав, а навпаки, допомагав її роботі. Він не влаштовував ревнивих допитів. Не повчав із зарозумілим виглядом, коли його не просили. Дівчина із подивом відзначила, що іноді сама ревнує свого хлопця, хоч раніше це відчуття їй було не знайоме.

Проявилося це несподівано на другий тиждень "навчання", коли компанія менеджерок з продажу витягла її випити кави під час перерви. А вона й рада була кудись піти, бо від домагань Кирила Марковича вже на стіну лізла.

- Ти чого сяєш як новенька гривня? - спитала Поліну Олена. Жінка завжди тонко відчувала інших, тому вони з Катею товаришували найбільше.

- Та от дізналася, що Гена зі своєю розійшовся. Я на її Інстаграм підписана, так знаєш що?

- Що? - швидко спитала охоча до пліток Аня.

- Вона там вся така у сердечках написала про новий етап життя.

- Тю, та може вони просто із датою свадьби визначилися чи він їй щось подарував таке, - відмахнулася Аня.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 82 83 84 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужа секретарка, Олена Домова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чужа секретарка, Олена Домова"