Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

- Я теж  знаю  це місто, - Аркх боляче штовхнув брата  й був вже готовий пірнути у портал.

Але Грант в останню  мить встиг  схопити його за во́рота.

- Нема коли чекати, брате, - і з цими словами Аркх все д таки робить різкий ривок і зникає в порталі. Аби його дівчинка знову не вислизнула з його рук.

- Я забираю Тамарі з собою, - пророкотав Голттен.

Йому назустріч обурено подалися сильфіди. Здивовано поглядали на нього й інші чоловіки.

– У Вас вже давно немає на це права. – тихо й зловісно відповів на це Грант.

І він рішуче простягнув руки, чекаючи, коли йому передадуть його жінку. Щось було таке непохитне і рішуче в його погляді, що Голттен здивувався, навіть здригнувся.  Він  відразу зрозумів,  що цей,  за дельфійським часописом ще зовсім молодий чоловік не відступиться Хоча, звісно, ​​і не подав виду.

Інші ельфи мовчки дивилися на них, висловлюючи мовчанням і поглядами підтримку сильфіду.

Голттенові нічого не залишалося робити, як передати, рипаючи зубами, свою дочку її законному... чоловікові.

- Зроби те, що я не зміг зробити, - похмурий погляд спідлоба, кулаки, що судомно стискаються. – Зроби її щасливою.

Грант довго і пильно дивився на старого, і, нарешті, ствердно кивнув і зник зі своєю дорогою ношею.

Мовчання у залі затягувалося. Хтось думав про свої помилки, а інші вирішували – як допомогти своїм союзникам – сильфідам – у їхній біді.

- Я знаю це місце, - нарешті промовив Ульфік, - і не маю права замовчувати це. Це містечко Наіс.

Його чоло прояснилося, ніби він вирішив у собі якусь дилему.

- Це той самий Наісс, в якому зникали родичі твоєї жінки-демонси? - запитав один з ельфів.

І отримавши ствердний кивок від Ульфіка, підтягнувся весь, наче негайно ладен був приєднатися до битви.

- Ми з вами, - прошелестів він.

- Місто священиків, - хмикнув Адд. - Ми теж з вами. Але треба підготуватися. Це буде спекотно. І непросто.

- Давно треба з ними розрахуватися, - пророкував Рагнар, - але боюся,  що без  рідні Маріели,  без  тих  чортяк нам з екзорцистами не впоратися.

І ельфи почали обговорювати план дій. Судячи з розмов – справжніх військових дій. Адд збирався особисто бути присутнім. Від лиходійства останніх,  для котрих  і ельфи, і демони,  і інші чарівні істоти всі були на одне лице, колись загинув його старший син,  що випадково потрапив у пастку екзорцистів.

Мурл вирішив послати свого сина Урласса - хлопчик вже зовсім занудьгував, йому потрібно розвіятися і відволіктися від своїх любовних пригод. Ще не прибули бессни, але глава їхнього роду - юний Ерік був гарячий, якщо, звичайно, так можна сказати про срібного сніжного демона. Він обов'язково приєднається до них у поході. Тим паче,  він  був винен Тамарі за врятовану нею  сестру.