Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

42.1

Вмившись крижаною водою, яка, чесно кажучи, зовсім не допомогла своєму зовнішньому вигляду, я зрозуміла, що можу мислити, нарешті здорово і спокійно. Цей вибух сліз просто вихлюпнув із мене емоції, які розривали мене на частини. І ось тепер чомусь у голові зазвучав голос професора Шимова.

Коли ти береш справу або укладаєш договір, треба ставити себе на місце обох сторін, - так він мене вчив. Відразу ж ти мусиш прикинути, яку конкретно вигоду сподівається отримати протилежна сторона. Які лазівки для цього можна було б прописати в договорі, які обхідні неточності можна було б внести для того, щоб отримати вигоду. Тільки тоді, коли ти цьому навчишся, ти почнеш розуміти, як і від чого найкраще наперед захиститись. Тоді твої договори будуть ідеальними. А поки що ти налаштовуєшся лише на інтерес однієї сторони, тієї, яку представляєш, не бачиш підводних каменів та ризиків, які вже внесли до документів юристи іншої.

Ну, так, це майстерність.

І, мабуть, варто б цю мудрість професії застосувати і до життєвих обставин.

У чомусь Слава все-таки має рацію, - зрозуміла я.

Я теж навіть і не засумнівалася в словах Рімми. Переживала, психовала, – і навіть не поговорила із ним самим. Так, я, звичайно, не висловлювала йому всього того, що він мені, і все-таки... Мабуть, його реакцію справді можна було зрозуміти. І він, можливо, вчинив краще, ніж я. Принаймні не мовчав і не перестав спілкуватися зі мною, а відразу ж прийшов і все на мене виплеснув.

І тут ми знову повертаємось до найголовнішого моменту. У нас є почуття і потяг, - нерозумно цього не визнавати. Але, якби ми все-таки знали один одного краще, то знали б, чому можна вірити, а щось непорозуміння або чиясь зла вигадка. Але для цього одних почуттів та поцілунків мало. Для цього потрібно спілкуватись, розмовляти, відкритись. І ніяк інакше. Ми ж з ним обидва один одного варті, що вже й казати. Піддаємося одним емоціям, які вирують у нас через край, ось нас і кидає з боку в бік. То до божевільних поцілунків, коли здається, що весь світ зійшовся в одній людині, то до болісної ревнощів, що руйнують все, і навіть нас самих.

Вирішено, - я тепер уже налаштувалась невідступно. Це треба якось виправляти.

Зате на нову роботу я почала збиратися з легким серцем. Принаймні ми не поставили остаточної точки, не дійшли до повного розриву. А отже, все не так уже й страшно. Якщо, звичайно, Слава переступить через себе і перестане зводити все, що між нами, до поцілунків та пристрасті, що слідує за ними.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно