Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Квартира була невеликою. Чесно кажучи, маленькою.

- Скільки тут кімнат?

- Одна.

- А де вона?

- Хто?

- Кімната. Я бачу лише одне приміщення, в якому у Вас все тут: і вітальня, і кухня, і спальня. Добре, що туалет відділено стінкою.

- Я не розумію! Ви прийшли, щоб поговорити про Маріанну, чи про мене як орендодавця?! Я закону не порушую!

- Тон змініть. Ми зараз звернемось в податкову з офіційним запитом, щоб вони там перевірили прозорість Вашого прибутку.

- Ні-ні, не треба, прошу.

- Тоді поводьте себе відповідно і надайте інформацію на всі поставлені нами питання.

- Добре, звісно.

- Скільки Вам сплачувала квартирантка?

Хазяйка назвала суму, після чого Елена і Федеріко переглянулись між собою. Це була велика кількість грошей за цю квартиру. Але Елена вирішила нічого вже не уточнювати у сеньйори Маріас. З нею справді мала розбиратись податкова.

- Зрозуміло. Вона сплачувала рахунки вчасно? Приводила когось?

- Сплачувала вчасно. Стосовно гостей – не знаю. Я до неї декілька разів навідувалась, спочатку ще, щоб перевірити. В мене тут подруга поруч живе, за стінкою. Може, вона щось зможе сказати.

- Добре. В квартиру нікого не пускайте. Зараз приїдуть наші експерти – все тут оглянуть.

- Я хотіла б здати цю квартиру. Я так розумію, Маріанна не повернеться, тому що ви її шукаєте…

- Дівчину, яка орендувала у Вас це приміщення, – вбито. На період проведення слідства квартира знаходиться під нашою юрисдикцією.

- Як так?! Мені треба…

- Що треба?

- Гроші заробляти.

- Ви не чули?! Ми сказали, дівчину, яку Ви знали, вбили. Жорстоко вбили. Розказати, як саме?

- Елено…

- Ведіть до сусідки. А Ви не маєте права покидати межі міста. Вас викличуть у відділок для більш детального допиту.