Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона, Аманді Хоуп"

Щоб не займатися справою мовчки, чоловік став найпримітивнішим способом вивчати мене мови. Тикав пальцем і говорив слово, я почала повторювати і захопилася настільки, що вже через деякий час знала, як у них називається миска, ложка, вода, трава. Коли ми перестали поратися з посудом, чоловік підвівся, показав на себе пальцем і сказав «нес», потім тицьнув у мене і сказав «ніс». Швидше за все це означало чоловік і жінка, тільки пізніше я зрозуміла, що «нес» – звернення до чоловіка, а «ніс» – до хлопчика.

Я повторила слова точнісінько за ним і ми, склавши посуд у мішечок, який він закинув мені на плече, вирушили назад у табір. Мені, як істинній жінці не сподобалося нести поклажу, коли поряд мужик, але я покірно потягла. Поки я не знаю тутешніх звичаїв, краще спостерігати і збирати інформацію, а ніяк не качати права.

Варто було лише трохи заглибитися в ліс, як чоловік зупинився, і зовсім не ховаючись від мене, почав справляти нужду. Різко відвернулася. Я все розумію, похідні умови і так далі, але щоб ось так…

І тут різко осяяло: мене мають за чоловіка! Точніше, за хлопчика, з моєю худорлявістю та середнім зростом. Тільки це я у своєму світі була середнього зросту, а тут скоріше маленького.

Оглянула себе з ніг до голови. Ну звичайно! Дута курточка, під якою така ж дута жилетка (я мерзлячка ще та), джинси, черевики, а головне шапочка на голові, яку я весь цей час не знімала. Абсолютно безформна істота.

Знову повернулося почуття страху. Що буде, якщо вони здогадаються, що перед ними дівчина? Мені прийде повний капець, як каже мій братик.

Терміново треба тікати від цих «ніндзей», доки не викрили. Раз мені дали свободу пересування, завтра ж і займуся розвідкою місцевості. З якого боку струмок, я тепер знаю. А якщо піти вздовж нього, то, можливо, я вийду до річки. А де річка, як кажуть дикуни-мандрівники, там шукай й поселення людей.