Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     - Закрийся, - гаркнув один з головорізів на білявку.

     - Не смійте так розмовляти з Феофанією! – Обурився Павло та отримав запотиличника.

      - Закрийся! Йди і не пручайся, - штовхнув Павла другий головоріз.

      Їх вивели з приміщення, чи то сараю, чи то складу, і вони опинилися у лісі. Потужний пересувний ліхтар освітлював: зелену траву, дерева, майже пожовклу траву, ще дерева та щось, що нагадувало верхній шар ґрунту, який частково перенесли, певно з метою формування місця для могили.  Мабуть, вони перебували десь за межами міста.

      - Пане головорізе, чи найманий убивце, - звернувся Павло до свого головоріза, дивлячись, чи Феофанію так само люто штовхають. Її головоріз на прізвисько «Скеля» виявився людянішим, він лише кричав на неї, але не торкався. – Чи можу я попрохати Вас не бити мене. Бо, розумієте, коли моє тіло доставлять патологоанатому, а той знайде на моєму трупі синці, він… чи вона, вирішать, що це зробила моя чарівна дружина. Вона, звичайно має недоліки, але мене ніколи не била. – Павло, звичайно збрехав, але декілька копняків не рахуються.

     - То вона не – хвойда? – Здивувався головоріз, що відповідав за Павла.

     - Негайно заберіть свої обурливі слова назад!!! – Обурився Павло. І він добряче набив би пику своєму головорізові, але не був певний, чи це допоможе його коханій Феофанії.

      - Заспокойся! – Гримнув на розлюченого чоловіка білявки головоріз, що відповідав за Феофанію.  – Жодних  патологоанатомів не буде. Бо ми вас обох зариємо. Разом із тим, - він кивнув у бік приміщення, - трупаком, що погано тхне.

     - А чому ви нас одразу не вбили? – Запитала здивована Фані.

     - Нам треба вирити поховальні могили. Якщо є робоча сила, то чому це маємо робити ми?

      - Ну, це - логічно, - повідомив Павло дружину. Та кивнула, погоджуючись із мудрим чоловіком.

      Головоріз, що відповідав за пана Сміт, зняв з Павла наручники та вручив йому лопату.

     - Ти їх сам проконтролюєш? Мені треба відійти, – запитав головоріз на прізвисько «Скеля», що відповідав за Фані.

      - Звичайно проконтролюю. Я тобі, хіба, лох? – Здивувався найманий вбивця номер один. Він наставив пістолет на Павла. Пан Сміт зітхнув та встромив лопату у ґрунт.

      - Земля після дощу, яке полегшення, - сказав Павло. – Пане головорізе, боюся я копатиму три доби, бо я людина, радше інтелектуальної професії. А спортом я займався доволі давно, - збрехав він.

    - Закрийся та копай.

     - Але пане головорізе, я, звичайно не наполягаю, але моя дружина каже, що жінки мають рівні права із чоловіками. Чому я повинен один тут гарувати? Вона притримується феміністичних поглядів, тож нехай і поводиться відповідно.

     - Ти – феміністка? – Запитав найманий вбивця у задумливої Феофанії.

     - Ніби так, - обережно відповіла Феофанія та запитально глянула на Павла. Той показав очима на наручники та лопату. Пані Сміт ледь помітно кивнула. Головоріз дістав ключа, зняв з чарівної дружини Павла наручники та зловісно вручив пані Сміт лопату.

     - А можна у Вас про дещо запитати, - сказала Фані, встромляючи лопату у ґрунт. - Шановний пане головорізе, - головоріз заричав. – Вибачте, пане кілере, - виправилася підступна білявка.

     - Замовкни, блонда! – Кинув найманий вбивця. Павлу дуже не сподобалося, як, майже незнайомець спілкується з його дорогоцінною дружиною. Але пан Сміт утримався від нерозважливих кроків, адже, добре знаючи характер Фані, розумів, що вона вже розробляє та виконує план втечі.

     - Вибачте, - промимрила Феофанія Сміт. – Можна я зніму ці кляті босоніжки, бо лише мій чоловік міг припустити, що в них легко рити поховальну яму. Припускаю, для того трупа на складі. А, ви із вашим другом вже казали це.

      - Рий, а то пристрелю, - рявкнув головоріз, а може лише найманий вбивця та наставив на Фані пістолет. Павло припустив, що ще зарано кидатися на бандита.

     - І все ж таки, я запитаю у Вас, - відсапуючись та кидаючи землю в бік наполягала білявка. – Бо хто ж як не Ви, чоловік із величезним досвідом у кримінальному світові допоможе знайти мені відповідь на запитання. Це – особисте.

      Головоріз, може не був чемний, але, як і більшість людей, його цікавили обурливі таємниці інших людських створінь.

    - Валяй, - сплюнув він.

    - О, дякую, - сказала Фані та зробила крок зі своєю лопатою в бік найманого вбивці. – Я ніяк не можу зрозуміти, -  відкинула вона пасмо світлого волосся зі свого обличчя. – Як так сталося, що коли я погодилася стати дружиною оцього пана, - вона кивнула у бік Павла, який повільно копав, але вже приготувався зробити стрибок, - він був дуже серйозний та сором’язливий, а одразу після укладання шлюбу, перетворився на сексуального маніяка?

      Павло кліпнув, він сподівався, що це було сказане навмисне головорізу, а не персонально йому, навіженому чоловікові підступної білявої пані.

     - І до всіх моїх бід додалася ще ця, - вона розвела руками і ледь не впустила лопату. – Він виявився небезпечний феміністом. І, суто між нами, не могли б Ви дати мені номер свого мобільного та оголосити  розцінки своєї важливої, я би сказала такої, що очищує наше суспільство, роботи. Бо бачите, мій чоловік – католик, а в них не дозволено розлучатися. А раптом я від нього втомлюся, то буду тоді хоч знати до кого звертатися.