Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
-Ви дістали? - з гарячкуватим блиском в очах спитала Ліана сина.
-Так.
-Пішли швидше, батько вже все підготував, він зараз там, з Анетою.
Все, мій терпець урвався.
-Хто така Анет? - якомога спокійніше запитала у хлопця, не стала уточнювати чому всі раптом вирішили що нас пов'язують шлюбні узи.
-Настя, давай потім.
Мені не сподобався як його тон, так і вираз гарного випещеного обличчя, яке раптом стало занадто холодним і відстороненим. Ось тільки мене вже подібним не налякати, після того як мене ледве не зжерли упирі, павучиха практично перетворила нутрощі на кисіль і я втратила зір, дивний мужик висмоктав половину крові і я практично потонула, його холодне обличчя останнє що могло мене налякати, або хоча б стривожити.
-Зараз. Я ризикувала життям щоб дістати цей флакон. - покрутила перед носом склянкою. - І наскільки пам'ятаю, у наших домовленостях не було жодної Анети.
Мою гарячу промову обірвав уривчастий, схвильований голос Ліани.
-Краще розкажи їй все Захар, ти ж знаєш які відьми ревниві.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не можна вбити, Велена Солнцева», після закриття браузера.