Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

Я зволікаю лише мить, потім зриваюся з місця і, навіть не попрощавшись з Лізою, мчу у бік виходу. Не знаю чому, але мені важливо, щоб Люба не подумала, що після ночі з нею я відразу ж стрибнув у постіль до іншої жінки. Чомусь мене хвилює той факт, що саме так вона і вирішить. Накрутить себе до межі, закриється від мене, а потім при кожному випадки буде згадувати про це.  

Я вибігаю на вулицю і озираюся на всі боки. Добре що Левандовська не вміє водити, інакше точно б вислизнула від мене. Помічаю її фігурку вже на перехресті, бігла чи що? Швидко наздоганяю її і підлаштовуюсь під її крок. Вона повертає голову в мій бік і відразу ж відводить погляд.  Йдемо мовчки. Вона прискорює крок, я теж. Вона зупиняється біля кав'ярні і замовляє зелений чай, я стою поруч. Люба діловито виляє своїми стегнами, попиваючи напій з картонного стаканчика, я все ще чекаю коли вона заговорить першою. Але в упертості вона б точно зірвала джек-пот.

- Це не те, що ти подумала, - здаюся я і від моїх слів дівчина морщиться. - Серйозно, Ліза зателефонувала мені вранці, сказал, що  є важлива інформація.                   

- Мені все одно, - рівно й холодно. Ну, що ж, снігова королева, якби тобі було все-одно, ти б не робила з себе скривджену гордість.                     

- Думаю, тебе розвеселить новина про те, що їхні заручини з Максом відмінили через тебе. Подруга Лізи бачила вас разом і зробила кілька фотографій.               

На мить на обличчі Люби проявилися емоції, але вона швидко придушила їх, все так само мовчки перебираючи своїми довгими ніжками у невизначеному напрямку.                                     

- У тебе, здається, вранці було погане самопочуття, вже краще?             

Чорт, не розумію чому, але я  відчуваю себе так, наче в чомусь провинився перед нею. Відчуття, немов Люба застукала мене з коханкою в ліжку. Я починаю нервувати, розглядаю Любу і помічаю що вона як і раніше дуже бліда. А ще напружена, як струна. З силою стискає стаканчик з чаєм і я вирішую, що нам все-таки треба поговорити. Серйозно. Щоб розставити всі крапки над "i" раз і назавжди,тому що ця гра мене втомлює.                                     

- Та зупинись ти хоч на хвилину, - вимовляю роздратовано, хапаю її за руку і відбираю напій. Вона переводить на мене погляд, в якому палає злість і ненависть. - Мене дістало все це. Нам добре разом, не заперечуй. Я б навіть сказав - цікаво. Ти не умієш готувати .я люблю готувати. Я боюся чортових доберманів, а ти від них у захваті. Ти розбираєшся в справах компанії, любиш свою роботу, а мені на хрін не потрібен цей головняк. Так, спочатку я підозрював тебе в тому, що ти причетна до смерті діда, злився, але зараз, коли емоції вщухли, я визнаю що був не прав. І мені без тебе не впоратися, як би я не заперечував це. Так давай... може...      

Чорт, виявляється, це важко вимовити вголос. Я все ж вирішую притримати сові імпульсивне пропозицію, так як, можливо, Любочка саме цього й чекала. Вивести мене, закохати, а потім загребти в свої руки завод. Чорт, я тільки що сказав закохати? Ну, ні, мужик, це точно не любов.                                       

- Кирило Ігорович, між нами лише робочі стосунки. Я не зовсім розумію про що мова, але ви можете пояснити це в робочий час. Я принесу довідку від лікаря, не хвилюйтеся на рахунок мого пропуску. Вас там дама зачекалася, напевно, так що не смію затримувати.   

Ми завмираємо один навпроти одного. Як же мені набридла ця гра. Ну чому ця жінка повинна бути такою нестерпною гордячкою? Навіть я визнав свою провину і висловив бажання розпочати стосунки. 

- Ви праві, до речі, мені б хотілося бути директором компанії, але, на жаль, ця посада належить вам, незалежно від того був би живий Федір Олександрович чи ні. А тепер, не могли б ви відпустити мене? Я поспішаю.   

Її слова викликають в мені бурю емоцій. Офіційний тон, повна байдужість у погляді, ніби це не вона стогнала піді мною вночі і не вона викрикувала моє ім'я в оргазмі. Що ж, раз Люба так хоче, то пішло воно все до біса!         

- Зустрінемося в офісі, не запізнюйтесь, - кажу крізь зуби.              

- У мене жодного запізнення за весь час роботи, можете перевірити. Завтра готуємо на відправлення пакет документів по тендеру. Так що не запізнюйтесь ви, а то мало хто затримає вас.

- Не хвилюйтеся, Любов Дмитриена, крім вас останнім часом мене особливо-то і ніхто не затримує. Але раз ми з'ясували, що між нами лише робочі стосунки, то мені варто знайти когось з ким не доведеться дотримуватися субординації. Всього гарного і здоров'я вам!