Читати книгу - "Сім'я у борг, Олександра Багірова"

Розділ 68

Стас ввалюється в номер, зачиняє двері, притуляється спиною до стіни і сповзає вниз. Сили вичерпалися. Олена своїми одкровеннями підірвала його світ. Він ніби опинився на іншій планеті, і тепер з побоюванням озирається на всі боки, не впізнаючи реальність. Все, у що вірив, виявилося брехнею. Жінка, яку він обожнював – тварюкою.

Якби Ульна-Вікторія не загинула в аварії, то велика ймовірність, що зараз він би власноруч звернув їй шию. У грудях болить, наче розстріляли в притул, під зав'язку напхали свинцем.

Він любив, навіть після її смерті, плекав образ, який виявився фейком. Там не було нічого справжнього. Єдине добре, що зробила ця істота за своє життя – це Дюшка. Якимсь чином вона народила приголомшливого малюка. Але навіть за це вона не заслуговує на поблажливість.

Смерть – це замало. Від кохання до ненависті насправді менше кроку. Але себе він навряд чи вибачить за сліпе кохання. За те, що звів на п'єдестал демонесу і поклонявся їй, як навіжений.

Але треба визнати, робота і справді була проведена майстерно. Торі повністю відповідала його смаку, у них збігалися думки в багатьох питаннях, вона ніби передбачала його бажання, створювалося враження, що вищі сили надіслали йому жінку про яку він мріяв. Несправжній ідеал.

Це вже зараз він згадує, що деколи вона поводилась дуже дивно. Аналізує кожен прожитий день з Торі. Те, з якою радістю вона виїжджала з дому. Як усмішка з'являлася саме тоді, коли він входив до кімнати. Як ховала мобільний, ніколи не залишала його на очах.

Загалом вона справді на всі сто справлялася з роллю. Він повівся як повний кретин. Це було не кохання, а одержимість. Але ж, по суті, він не знав жінки, з якою жив. Це була ілюзія. Створена тим, хто надто добре його знає. Тим, хто ненавидить Стаса і мріє про його муки.

Він перебирав усіх, хто довгий час бцв поряд із ним. Слава дружила з Торі. Вони дуже часто бачилися, дзвонили одна одній, переписувалися. Невже рідна сестра? А Костянтин він із нею у зв'язці? Треба копати. Поки що у нього є лише припущення.

Ганночка… його донька. Підлий вчинок Торі, який обернувся щастям. Заєць сподобалася йому одразу. Напевно, він би точно збожеволів, якби не ця новина. Олена права, діти справді дають силу. І Стас зробить усе, щоб Дюшка з Ганною нічого не потребували. Для їхньої безпеки в першу чергу треба знайти  та знешкодити щура.

Олена ... з нею все непросто. Йому шалено її шкода. Молоденька дівчина, яка не бачила життя, була жорстоко використана. Спочатку матір'ю, потім цими істотами. Її безжально ламали, а вона вижила та зберегла світло в душі. Бруд її не торкнувся, хоч багато років, Олену старанно намагалися замастити.

Вона проживала ці одкровення. Розповідала йому і знову була там, і знову трималася. Тепер зрозуміло, чому пам'ять так довго не поверталася, підсвідомо хотіла все забути.

Хоч би що було далі, вони тепер пов'язані назавжди. Є Ганночка. В Стаса нема жодних сумнівів – це його дочка. Чхати йому на тести. Вона його, крапка. Ця дівчинка з перших хвилин оселилася в його серці, і він не збирається її відпускати.

А ось Олена, з нею все складно. Вона пройшла пекло, і він нехай і не з власної волі, став частиною цього жаху. Вона думала про нього багато. Чула. І тепер, коли вилила душу, відгороджується. Відводить погляд. Дивиться збоку, як він грає із Зайцем. А в очах вселенський сум.

Швидше за все, він нагадує їй про пережиті жахіття. Так чи інакше, його ім'я назавжди пов'язане з Торі. І нехай Олені зараз потрібна підтримка, яку вона отримає повною мірою. У них спільна дитина, але є ще й кошмари, які стіною стоять у неї перед очима. Він би багато віддав, щоб стерти, знищити їх. Щоб Олена знову посміхалася, але такі шрами не минають без сліду. А він живе нагадування цього страху. Вона віддаляється підсвідомо, а з іншого боку відноситься до нього з теплотою.

Укладаючи Ганну, він хотів залишитися. Але дивлячись, як вона стоїть, а очі сповнені непролитих сліз вирішив дати час їй і собі. Їм треба багато чого переосмислити і зрозуміти, як далі жити.

Стас і сам не знає, що буде далі. Звісно, ​​він їх не покине. Олена і донька нічого не потребуватимуть. Він забезпечить їм безпеку. А в іншому… відповідей немає.

Його серце також понівечене. Складно розібрати, що між ними зараз, надто багато ран та болю. Безперечно, Олена стала для нього рідною людиною. Але наскільки рідною?

Адже весь час він був на сто відсотків впевнений – це Торі. Досі цей факт не дає спокою. Як він міг так помилитись? Як бачив у іншій дівчині свою дружину? А ліжко? Після їхньої ночі він уже не мав жодних сумнівів.

Ні, Стас, звісно, ​​вірить їй. Про такі речі не брешуть. А з іншого боку, не може заперечувати своїх відчуттів. Адже справа була не у зовнішньому вігляді. Він відчував у ній свою жінку. Свою? Але ж він мав лише фальшиву ілюзію.

Потрібно все з'ясувати. Розібратися. Інакше йому не буде спокою. Стас піднімається з підлоги. Відчиняє двері, підкорюється неконтрольованому пориву, повертається до дівчат у номер. Олена сидить у кріслі і дивиться на двері.

- Чого не спиш? – питає, дивлячись у заплакані смарагдові очі.

- Не спиться.

- І мені.

- Що не дає заснути?

- Не можу зрозуміти, чому я був певен, що ти – це вона.

- Давай спробуємо разом розібратися, - посміхається. І дуже тихо додає, - Я рада, що ти прийшов.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно