Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

    - А ти добре плаваєш, - зауважив Павло. – Наскільки далеко?

    - Як далеко, я не знаю, бо давно вже не плавала. Але мені подобається. Ти знаєш, - сказала вона та зробила коло навколо свого майже мокрого чоловіка, - я ж ледь не стала чемпіонкою з плавання.

    - Чемпіонкою чого? – Уточнив доморощений юрист.

    - Може, навіть й Олімпійських ігор, - відповіла Фані, тоді пірнула та винирнула майже перед губами свого чоловіка. Павло не претендував на олімпійські нагороди, але спромігся обійняти свою дружину та поцілувати її, перш, ніж їхні підборіддя торкнулися солоної води.

     - Як на мене, то краще б ти була призером олімпіади, ніж русалкою, - сказав пан Сміт.

     - Знаєш, чому я кинула плавання? Я захворіла на пневмонію, а моя бабуся вирішила, що це – через басейн та перепади температур. Тож, мене забрали з басейну, хоча тренер і казав, що у мене всі завдатки чемпіонки.

    - І ти про це шкодуєш? – Запитав спостережливий чоловік.

    - Нууу, ти ж знаєш про Шарлін, та що стала королевою, чи княгинею Монако? Вона теж була плавчиня. Не скажу, що мені подобається її чоловік, бо мені подобається чоловік іншої білявки. Припускаю, ти навіть гадки не маєш про кого я.

    - Якщо я не вгадаю з трьох спроб,  то обіцяю дотримуватися целібату цілі три дні, - пообіцяв шалений чоловік.

    - Ти мабуть знущаєшся, - припустила Фані. – Але, грець із тобою! Я ж могла стати олімпійською чемпіонкою та сама собі купити квартиру у Києві. Тоді б не довелося тебе спокушати. - Вона звабливо посміхнулася та пришвидшилася, залишаючи Павла за три метри від себе.

      - Феофаніє, - випірнув Павло прямо перед спантеличеним обличчям своєї прекрасної дружини, - чому мені здається, що ти, постійно, не сприймаєш наші стосунки серйозно?

    - Ти теж був в команді з плавання? – Запитала приголомшена дружина.

    - Ні, я вчився бойового гопака. Але ти не відповіла на моє запитання.

    - Бо я читала у жіночих журналах та у блогах, що чоловіка потрібно тримати у тонусі.

     - Але ж, - Павло був шокований, - люди всі – різні. Комусь подобаються поголені пахви, комусь - навпаки.

     - А тобі які? – Обережно запитала Фані.

     - Аби тобі було комфортно. Серйозно, Феофаніє… Давай з усієї сили створювати бризки, - додав спостережливий чоловік. На них рухалося якесь, ймовірно п’яне, тіло на скутері.

      Білий скутер наближався, і Павло вже розмірковував, чи зможе занурити свою дорогоцінну Фані якнайглибше у море, коли скутер проїхав на метр від них. Обприскуючи морською водою.

     - Тобі теж здалося, що він схожий на пана Мотузника? – Запитала Фані, випльовуючи солону воду.

    - Це - був він. Але я не певен, чи він хотів нас знищити навмисно, чи він лише був п’яний. Він ніби не повинен знати наші обличчя, але він міг помітити, як ти розмовляла із тією твоєю Оксаною. Хоча, - додав він замислено, - тоді у нього гострий зір.

     - Чому все хороше так швидко закінчується? – Запитала Фані, коли вони всідалися в джип після того, як кинули у море монетки.

    - Якщо погода буде гарною, Фані, можемо приїхати сюди у вересні. Хоча море не буде, аж таким, теплим. Але мабуть доведеться купляти продукти в Одесі та готувати самим, бо навряд кафе тут працюватимуть.

     - Гадаєш мене відпустять з моєї нової роботи у відпустку, одразу після того, як я там влаштуюся? – Здивувалася дружина.

     - Ти можеш взяти відпустку до січня. Я вже казав, що прогодую нас обох, чи скільки нас тоді буде.

     - Чому до січня?

     - Якщо хочеш, можеш і на довше, - посміхнувся Павло та вирулив на головну дорогу. – Але мені доведеться Різдво провести з батьками. У нас така традиція. А Ваше проведемо з твоїми батьками, якщо хочеш.

    - То ти в грудні полетиш до Нью-Йорку?

    - Ми полетимо, - поглянув на Фані чоловік. – Можеш вважати мене старомодним, але я все ж таки хочу, щоб ти познайомилася з моїми батьками.

    - А раптом, я їм не сподобаюся? – Перелякалася невпевнена у собі дружина.

    - Мамі ти точно сподобаєшся, - завірив її Павло.

    - А яка вона? Така ж владна, як і тітонька Квітка?

    - Зовсім ні, - засміявся пан Сміт. – Думаю, вона тобі теж сподобається. Вона дуже лагідна і мила, але іноді, як і всі у нашій божевільній родині викидає коники. Її батьки хотіли, щоб вона одружилася із потенційним сенатором, а вона втекла з весілля та взяла шлюб з моїм татом.

   - О, треба було розповісти мені про це раніше. Її батьки від неї відмовилися?

    - Вони вирішили, що не в сенаторах щастя, - Павло сказав це якимсь дивним тоном, і Фані вирішила, що він знову щось від неї приховує.

    - Ти казав, що вона дизайнер одягу. Її речі добре продаються?

    - Одразу видно бухгалтера, - посміхнувся до неї Павло. – На життя вистачає, ще й примудряється дещо відкласти.