Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

Костянтин Романович підготував відповідні документи і зайнявся цим сам, я тільки підписала папери.

Від однієї думки,  що мені доведеться працювати з Демитрієм кидало в холод. Таких людей я не переношу, від одного спілкування з ними, один негатив.

Вирішила відкрити художню студію, відразу як переїду до Кракова, Максим підтримав і обіцяв допомогти з пошуком місця.

Віталіна, довго не вагаючись погодилася на переїзд. Дім їй дуже сподобався. Ми з Максом зняли відео для неї.

Костянтин Романович обіцяв взяти до себе сестру. Буде одночасно навчатися і працювати в нього.

З Максимом ми стали справжніми друзями. Кожного дня з ним зустрічалися і проводили з користю час, пізнаючи один одного все ближче.

Прибираючи якось будинок батька, я наважилася дещо спитати в нього.

—Макс, давно хотіла спитати і не наважувалася. Чому ти досі самотній? Жених ти завидний і красивий, мабуть від дівчат відбою немає?

—Ти права, дівчат і справді достатньо, тільки та, що мені подобається чомусь старанно відштовхує мене від себе.

Він поглянув сумно на мене.

Я миттю пожаліла, що торкнулася цієї теми. Робити йому боляче не хотіла. Але, серцю не на кажеш, когось полюбити.

—Макс, ми вже про це...

—Знаю, знаю. Вибач, щось мене понесло. Мел, ти відразу мені чесно про все сказала. Найбільше я ціную в людях чесність. Ти друга дівчина, яка торкнулася мого серця. Досить довго воно мовчало і жодна з дівчат мене не цікавила, по справжньому. А з тобою, я стаю іншим і все частіше почав задумуватися про майбутнє. Я радію нашій дружбі, з тобою легко і водночас просто. Ти мабуть перша дівчина, якій я розповім про своє нероздільне і оманливо-брехливе кохання.

Декілька років тому, я зустрів і згодом закохався в одну багату дівчину. Вона майстерно грала і маніпулювала мною, вдаючи пристрасну закоханість. Я себе не тямив від щастя, що така, як вона поглянула на мене і відповіла взаємністю. На той час, я був хлопцем з простої сім'ї. Заради неї поїхав до Польщі, щоб заробити їй на гідний подарунок на день народження. А вона мене висміяла при всіх, сказавши, що з подругами парі заключила. На те, що за короткий період зможе в себе закохати до безтями, простого хлопця.

Кожне сказане ним слово, болючою гримасою відбивалося на його обличчі. Йому і досі боляче було про це згадувати.

—З того часу, я нікого до себе так близько не підпускав,  занадто свіжі рани були. Зустрівши тебе я зрозумів, що достатньо довго був самотній. Мені двадцять дев'ять і мабуть, настав час задуматися про сім'ю і дітей.

При згадці про дітей, моє серце боляче зжалося, цей біль мене ніколи не відпустить, він назавжди зі мною. Непрохана сльоза, зрадливо покотилася по моєму обличчю.

—Мел, мила, я чимось тебе засмутив?

Він підійшов до мене і ніжно пригорнув до себе. В його обіймах було так добре і затишно.

Я схилила свою голову йому на плече. Максим погладжував мене, заспокоюючи, як малу дитину. Постоявши так кілька хвилин, я вивільнилася з його обіймів.

Мені захотілося відкритися йому. Я тільки з сестрою інколи про це розмовляла, не враховуючи психолога. А сьогодні, чомусь вирішила і Максові про це розповісти.

—Макс, я не можу мати дітей і це ще одна причина, чому ми не можемо бути разом. Три роки тому, я втратила свого малюка від коханого. Мене вагітну, штовхнули з сходів і залишили лежати в крові. Численні травми і сильна кровотеча, призвели до безпліддя. Шанс, один відсоток із тисячі. Його так і не покарали, за смерть моєї дитини. Він відразу втік за кордон. А його батько суддя, згодом замнув цю справу.

Весь час, що я розповідала не помітила, як сльози текли з очей.

Максим, взяв мої руки і поцілував, а потім пригорнув до себе, бережно витираючи мої сльози.

—Мел, мені так шкода, ти така тендітна, але духом сильніша за будь якого чоловіка. Стільки всього пережити і не зламатися, одиниці зможуть.

Він ніжно пестив моє тіло. Поцілував в маківку, по дружньому втішаючи  мене. На душі відразу полегшало від того, що я змогла, ще з кимось розділити свій біль.

—Мелані, медицина не стоїть на місці. Можливо з часом ти наважишся спробувати створити сім'ю.

—Можливо, але наразі я ще не готова. Надто болючі спогади. Боюся, що можу не витримати ще одного розчарування в житті.

Нічого не сказавши він ще міцніше обняв мене.

Пізніше ми закінчили прибирання, більше не торкаючись болючих тем. До нашого переїзду з сестрою було все готове.

Майже дві доби ми провели в дорозі, зупиняючись на відпочинок і їжу. Максим підвіз мене, до нашої тимчасової квартири вночі, коли всі вже спали.

—Мел, збери з сестрою всі найнеобхідніші речі, владнайте всі свої справи і дзвони. Весь час, я буду чекати вас в брата.

—Дякую, Макс, мені неймовірно повезло зустріти таку людину, як ти. Твоя підтримка, неабияк допомогла мені.

Обнявши Макса я вийшла з машини і піднялася в квартиру.

Через тиждень, ми з сестрою вирушили назустріч новому життю. Весь шлях Віталіна мило щебетала з Максимом. Занадто відверто милуючись і захоплюючись ним.