Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
-Всі тіла муміфікували, намагалися зберегти якнайдовше, пили довго.
Старший демон постукав пальцями по столу.
-Розберуся.
-Якщо буде потрібна допомога, скажи.
Леон заперечливо похитав головою.
-Ні, тобі своїх проблем вистачає. - він кивнув головою в мій бік. - Наскільки знаю, до батьків уже інквізитори заходили, Нолан зам'яв справу, але розмови не уникнути, тож на вас чекають.
Гучний стукіт у двері перервав їхню розмову.
-Заходь.
У кімнату увійшла істота сірого кольору з величезними вухами та очима, зростом не більше півтора метра.
-От. - він простяг два згортки одягу. - Усе як і просили.
Захар підвівся і забрав одяг, простий, без будь-яких прикрас, простягнувши мені один з пакунків.
-Там – він кивнув на дерев'яні панелі на одній зі стін. - Є кімната, іди переодягнися.
Під уважними поглядами чоловіків пройшла у потрібному напрямку. Але так і не спромоглася побачити двері.
-Потрібно натиснути на одну з панелей. - мене змусив здригнутися голос Леона, який раптом опинився надто близько, він схопив мене за руку і розвернув так, щоб бачити внутрішню частину зап'ястя. - Ти його випустила, чи не так? - він мазнув пальцем по ледве помітному шраму.
Вирвавши руку з міцного захвату, відповіла вже заходячи до кімнати.
-Не розумію про що ви.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не можна вбити, Велена Солнцева», після закриття браузера.