Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

Влад наближається до нас, обіймає мене за талію однією рукою і притискає до себе.

– Якісь проблеми? – його сердитий голос і похмурий погляд змушують мене трохи занервувати.

«Тільки б справа не дійшла до бійки».

– Усе гаразд, ось зустріла сусіда, – я намагаюся говорити якомога спокійнішим голосом.

– Павло, – він самовдоволено простягає руку і чекає на відповідний жест, але Влад не поспішає відповідати на рукостискання.

– Кохана, ходімо в будинок, на вулиці вже досить прохолодно.

Не розтискаючи обіймів, ми розвертаємося і прямуємо додому, а Паша залишається стояти на місці, пильно дивлячись нам услід.

– Що це ще за Паша? Може мені взагалі не випускати тебе з дому, щоб усілякі виродки не терлися біля тебе? – Влад міцніше притискає мене до себе, а в його голосі чується роздратування.

– Це сусід, син тітки Маші, маминої подруги. Живе за кілька будинків від нас.

– Він не образив тебе?

– Ні, лише вирішив привітатися, – я вирішую не казати Владу про те, що мені наговорив Паша, інакше скандалу не уникнути, а можливо, і бійки.

– Добре, інакше я йому не заздрю.

Ми повертаємося додому, а там нас уже розшукують батьки, але дізнавшись, де ми були, заспокоюються.

Пізніше я все ж розповідаю мамі, що зустріла Пашу, і яких гидот він мені наговорив. Мама обурено хитає головою.

– Який же він негідник. Ой донечко, після того, як ви посварилися, напередодні твого від'їзду, наступного дня до мене прибігла Маша з претензіями, що ти образила Пашу і викинула його подарунок. Як же вона обурювалася, мовляв, як ти могла так вчинити з її сином, невдячна і таке інше. Я намагалася їй пояснити, що насильно милим не будеш. І якщо він тобі не подобається, то змушувати тебе зустрічатися з ним ніхто не буде, але вона все не вгамовувалася, влаштувала скандал. Тут уже я не витримала і висловила їй усе, що думаю з цього приводу. Загалом, немає у мене більше подруги Маші.

– Мені шкода, що тобі довелося все це вислуховувати і в результаті перестати спілкуватися з тіткою Машею.

– Припини. Я шкодую тільки про одне, що весь цей час була такою сліпою і не бачила, що собою являє ця сімейка. Подумаєш, магазин він відкрив і машину купив. А зарозумілості, наче ліки від раку винайшов. Такий дріб'язковий і злопам'ятний. Ти не ображайся на мене, донечко, що постійно сватала тебе за нього. Я ж не знала, який він насправді.

– На щастя це все вже в минулому. Тепер у моєму житті є Влад і скоро ми одружимося, а там вже скоро поповнення у сім’ї. Не варто згадувати те, що було.

– Я дуже рада, що твоє особисте життя нарешті налагодилося, – мама міцно обіймає мене і гладить по спині.

Наступного дня ми збираємо свої речі, щоб повернуться додому. Мама, як завжди, дає нам із собою багато гостинців, і ми, попрощавшись із батьками, вирушаємо в дорогу.

У понеділок для мене починаються чергові робочі дні. Крім роботи, з якої я не захотіла звільнятися, хоч би як Влад наполягав, у мене починається підготовка до весілля. Добре, що Влад знайшов пристойну агенцію, в якій мені допомагають все організувати, а я тільки маю висловити свої побажання і вибрати із запропонованих організатором варіантів ті, які сподобалися мені.

Також я нарешті перевезла з квартири свої речі, що залишилися, і віддала ключі господині.

Звичайно, я часто згадую свою подружку Елечку. У такі моменти мені стає дуже сумно. Дуже шкода, що в такий важливий для мене день, як моє весілля, її не буде поруч зі мною. Але зате обов'язково прийдуть Михайло і Дмитрик. Після примирення ми стали більше спілкуватися. Вони часто бувають у нас у гостях. Данька дуже здружився з Дімою, навіть попри їхню різницю у віці. А Елечка... якщо є життя після смерті, то вона обов'язково спостерігає за нами звідти.