read-books.club » Романтична еротика » Втекти від долі, Дана Лонг 📚 - Українською

Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

157
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Втекти від долі" автора Дана Лонг. Жанр книги: Романтична еротика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Втекти від долі, Дана Лонг» була написана автором - Дана Лонг, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Романтична еротика".
Поділитися книгою "Втекти від долі, Дана Лонг" в соціальних мережах: 
– Не грайся зі мною дівчинка. Ти не зможеш вічно тікати від мене, придумувати дурні відмовки, щоб не зустрічатися зі мною. А може затягнути тебе в спальню і гарненько відтрахати? – очі Влада темніють і він переводить погляд на мої губи. Мої ноги підкошуються, і він утримує мене за талію, щоб я не впала. – Може, це приведе тебе до тями і ти, нарешті, поясниш, що відбувається? – Гостей повний будинок... – я намагаюся заперечити. – Та плювати мені на гостей! – Влад психує і грубо цілує мене.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 80
Перейти на сторінку:
– Пролог –

Водій таксі зупиняється біля нічного клубу, я виходжу з машини та озираюся навколо. Денис повинен бути десь тут, адже ми домовлялися зустрітися біля входу. Але сьогодні прийшло стільки людей, що мені ніяк не вдається розгледіти його в натовпі.

– Привіт красуня, нудьгуєш? – над моїм вухом несподівано лунає оксамитовий голос.

Посміхнувшись, я дивлюся через плече назад і зустрічаюся поглядом з Денисом.

– Привіт.

– А я вже гадав, що ти не приїдеш, – Денис обіймає мене за талію і пристрасно цілує в губи.

Якийсь час ми стоїмо, злившись у поцілунку, але раптом я відчуваю, що руки Дениса починають відверто блукати моїм тілом.

– Стій. Почекай. Тут повно народу… – я намагаюся відсторонитися.

– Моя ти скромниця, – посміхається він.

– Справа не в цьому, просто всі дивляться на нас. Мені некомфортно.

– Гаразд, тоді пішли всередину, – він хапає мене за руку і тягне до входу в клуб.

Нас пропускають без проблем і позачергово, бо один із охоронців на вході є другом Дениса.

Ми розташовуємося біля бару, Денис замовляє мені коктейль, а собі шот «Камікадзе».

– За тебе красуня, – він піднімає чарку і випиває одним махом, а я повільно потягую свій коктейль.

– А ти пам'ятаєш який сьогодні день?

Я починаю перебирати дати в пам'яті, намагаючись згадати, яке сьогодні може бути свято.

– Сьогодні рівно місяць як ми зустрічаємось, – Денис цілує мене у шию, від чого вона вкривається мурахами.

Так, справді, сьогодні рівно місяць як ми разом. І познайомилися ми, до речі, у цьому самому клубі.

– І як я могла забути.

Раптом до нас підходить якась брюнетка і кладе свою руку на плече Денисові.

– Привіт любий, як життя?

Він повертає голову у бік дівчини і похмуро дивиться на неї.

– Привіт Каріна, не очікував тебе тут побачити. А я тут зі своєю дівчиною відпочиваю.

На її обличчі миттєво зникає посмішка і вона поспіхом прибирає руку з його плеча.

– Зрозуміло. Тоді бажаю приємного відпочинку, – вона розвертається і йде, за секунду розчиняючись в натовпі.

Денис проводить її поглядом, що не вислизає від моєї уваги, через що я починаю сердитись.

– Це ще хто така? – мене напружує поява цієї дівки і те, як по-господарськи вона поклала руку на мого хлопця.

– Так, знайома. Не зважай, – Денис підморгує мені і замовляє у бармена ще один шот.

У розпал веселощів Денис попереджає, що йому потрібно відійти ненадовго.

Я вирішую не нудьгувати біля бару і піти потанцювати. Заплющивши очі, я віддаюсь своїм почуттям і рухаюсь в ритмі музики на танцполі, краєм ока ловлячи на собі зацікавлені погляди хлопців.

Минуло досить багато часу, я вже трохи втомилася, а ще мені стає дуже спекотно, тому я вирішую перепочити і освіжитися. Повернувшись до бару, я замовляю собі ще один коктейль.

«Де ж Денис. Куди він міг подітися».

Я вже починаю трохи хвилюватись за нього, адже минуло чимало часу відколи він пішов.

– Сумуєш, крихітко? – Денис притискається до мене ззаду і обдає гарячим диханням моє вухо.

– Ти де був? У тебе все гаразд? – я стурбовано дивлюся на нього і помічаю на його шиї синяк, який більше схожий на засос.

– Так, красуне, все просто чудово. Слухай, щось набрид мені цей клуб, може, поїдемо, повеселимося в інше місце?

– Гаразд, поїхали, – погоджуюся я, і ми поспіхом залишаємо клуб.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 2 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втекти від долі, Дана Лонг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Втекти від долі, Дана Лонг"