Читати книгу - "Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта"

Загір'я. Імператорський палац. Церемонія визначення престолонаступника.

- Бах, де Командир?

- Не маю уявлення, Дарку. Церемонія вже три хвилини як почалася, а його все ще немає, - заступник Головнокомандувача намагався зберегти спокій, але все ж таки не турбуватися він не міг. – На нього це не схоже.

Дарк згідно кивнув:

– Я бачив його вчора після зустрічі з Арагвардом. Він готувався до візиту Аларая.

Обидва чоловіки одночасно глянули на молодшого принца Загір'я і спохмурніли, подумавши про одне й те саме.

– Я не можу пропустити церемонію. А ти вирушай у апартаменти Арденса в імператорському палаці та в його замок, – тихо прошепотів Бахтієор.

- Ні, я краще до Аларая в покої навідаюсь, поки він тут. Якщо він раптом зникне або Командир з'явиться – пришли вісник, – Дарк плеснув Бахтієора по плечу і попрямував до виходу.

- Панове, цієї трагічної хвилини ми зібралися тут для визначення наслідника нашого славного імператора Багратіона. Згідно з Порядком престолонаслідування Загір'я, престол повинен успадкувати його старший син, лорд Арагвард Загорський. Якщо є не згодні, прошу висловитись зараз або ж мовчати до кінця днів.

Дарк навіть не обернувся, коли почув голос Глави магічної ради з традиційним питанням. Але різко завмер у дверях, коли раптом у повній тиші пролунала відповідь:

- Я не згоден. Престол повинен перейти до мене, лорда Бальтазара Загорського.

Дядько Арденса неквапом підвівся і спокійно зняв білі рукавички, всім своїм виглядом демонструючи, що саме він тут господар становища.

- Попри всю мою пошану, лорде Бальтазаре, але ваша заява не має жодних юридичних підстав. Згідно з Порядком престолонаслідування Загір'я, якщо діти імператора не мають власних спадкоємців, то престол переходить до його старшого сина. Ви ж належите до бічної гілки і на престол зможете претендувати лише після смерті всіх синів вашого брата.

- Я знаю Порядок напам'ять, - морозним тоном викарбував Бальтазар і обдарував Главу магічної ради нищівним поглядом. – Я хочу ініціювати процедуру визнання незаконності правління мого брата.

- Ви заявляєте, що лорд Багратіон незаконно обіймав престол? - не приховуючи скепсису, запитав Глава.

- Саме так. Він узурпатор. Тому ні Арагвард, ні інші його сини  не можуть успадкувати те, що їх батькові по суті не належало. Відповідно до другого пункту сьомої статті дев'ятого розділу Порядку...

"Якого дідька!?" - здавалося, Дарк зумів прочитати думки Бахтієора по його обличчю. Сам же Дарк більше не слухав слова Бальтазара. Не тому, що йому було нецікаво, але з усіма спірними династичними питаннями нехай Бах розбирається. А йому треба поспішати. Тільки спочатку він загляне зовсім не до Аларая, тому що всі вони, здається, жахливо схибили.

Дарк намагався зберегти голову холодною, але вперше за багато років його професіоналізм дав тріщину. Він подумки повертався до Командира, то згадуючи, яким задирою той був у юності, то перескакував на роздуми про нього і Анну. Потім він обсмикував себе, змушуючи концентруватися на аналізі поточної ситуації з урахуванням нових відомостей. І все ж таки Дарк розумів, що якби Арденс був живий, він був би на церемонії. А в іншому випадку поспішати вже пізно.

Думки Бахтієора були співзвучними з думками Дарка. Як!? Чому вони так неуважно поставилися до брата імператора?

Звичайно, його перевірили ледь не першим, все ж таки той був ментальним магом, але ні в чому не запідозрили. Адже лорд Бальтазар був послом і в Загір'ї з'являвся  лише кілька разів на рік,  його артефакт переміщення не дозволяв йому перетнути океан. Та й мотив? Адже брат імператора, який  вже має спадкоємців, - особа наближена до престолу, але водночас максимально віддалена від престолонаслідування. Лисий дідько, і це ж добрий дядько Бальтазар, такий не амбітний, що явно насолоджувався спокоєм у тіні свого брата.

Та й вина Аларая була такою очевидною, що інші кандидатури здавалися на його тлі неправдоподібними і притягнутими за вуха.

Лорд Бальтазар тим часом перестав перераховувати пункти Порядку престолонаслідування Загір'я і продовжив не таким впевненим голосом, ніби збирався з духом, щоб відкрити давню таємницю.

- Імператором мав стати я, а не Багратіон. Я приховував це багато років, оскільки не хотів йти проти свого брата. Зараз же, коли він пав жертвою злочинної змови, був підло вбитий руками свого середнього сина...

- Дядьку, стеж за словами, - із гарчанням кинув Арагвард. Заради справедливості, він був готовий вислухати лорда Бальтазара, але перекручування фактів не терпів.

- А що? Нехай і не особисто, а руками своєї коханки, але саме він стоїть за вбивством. Раніше вони удвох уже спровокували війну з Аратою, що тільки дивом завершилася для нас малими жертвами. Головнокомандувач, на жаль, давно вже грає не на боці свого батька і Загір'я. Чи, може, ти тут бачиш Арденса? Напевно, він боїться викриття, тому десь ховається. Коли я повернувся з-за океану, то виявив, що справи в Загір'ї набагато гірші, ніж я сподівався. І це не вина імператора, його діяльність регулярно підривав цілий загін зрадників з Арденсом на чолі.

- Дядьку, ти забуваєшся. Вина Арденса не доведена, – знову перебив Арагвард.

- Ти маєш рацію: я занадто відволікся. Але на твоєму місці, я б задумався, кому найвигідніша бездітність твоєї дружини. Втім, після того, як я стану імператором, впевнений, що її хвороба дивом вилікується.

- Лорде Бальтазаре, нагадаю, що ви хотіли довести всім нам, чому саме ви повинні зайняти престол, - Арагвард говорив, як і раніше, твердо, проте в його голосі з'явилася тінь сумніву.

Бахтієору коштувало великих зусиль, щоб утриматися від коментарів, але за регламентом він не мав права висловитися. Та й, як не сумно, крім порожніх виправдань і таких же порожніх звинувачень у відповідь, не підкріплених доказами, йому не було чого додати. Залишалося лише слухати, згораючи від люті, та присягатися самому собі, що він відновить добре ім'я найкращого друга. Ні, той сам його відновить, а Бахтієор йому в цьому допоможе. Адже Ард живий! Інакше бути не може...