Читати книгу - "Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта"

Лорд Бальтазар смиренно склав пальці будиночком, витримав довгу гарну паузу і лише потім неквапливо продовжив:

- Вам усім відомо, що я старший син у сім'ї. Багратіон успадкував престол, тому що в нього першого з'явилися законні спадкоємці. Так вважалося багато років і зараз так уважаєте всі ви. Але це не правда. Це брехня, яку покривав наш батько. У мене першого народилася дитина. Син, - Бальтазар сперся на стіл, нахилившись до слухачів, і в цілковитій тиші проникливо обвів поглядом усіх присутніх. – І сьогодні він знову у палаці.

Дядько Арденса кивнув - і двері зали відчинилися. Гості церемонії підвелися і збуджено загомоніли. Нарешті того, хто увійшов, змогли побачити всі. Тільки він  не "увійшов" - чоловіка вкотили на візку. Спочатку могло здатися, що у нього хворі ноги, але вже за хвилину пильного розгляду ставало зрозумілим, що справа аж ніяк не в ногах. Син лорда Бальтазара був слабким на голову. Його очі невидюче блукали по стелі, з рота стікала слина, яку справно витирала доглядальниця, а руки хаотично і безконтрольно перескакували з колін на ручки візка і назад.

- На жаль, недуга мого сина невиліковна і очевидна, - продовжив далі Бальтазар. - І ви можете заявити, що душевнохворий каліка не може називатися спадкоємцем, і тому рішення мого батька було правильним. Але це не так. Адже Греон народився здоровим хлопчиком, і лише через недогляд чи злий намір няньки він упав з ліжечка і пошкодив голову. Всім було оголошено, що він помер, щоб даремно не підіймати смуту. Але це справді мій син: спорідненість може підтвердити будь-який цілитель, як і вік - він старший за Арагварда.

У залі зчинився шум, але лорд Бальтазар підняв руки в заспокійливому жесті і тихо продовжив:

- Ви, мабуть, бажаєте заперечити, що це не має значення, адже Греон все ще хворий і спадкоємцем бути не може. І ви матимете рацію. Так само ви будете праві стверджуючи, що і моя дочка Даніелла не може дати мені право на престол. Однак, у мене є ще одна дитина, яка може - і повинна - вважатися спадкоємцем, - і так тихий голос Бальтазара стих зовсім, але наступна фраза голосно піднеслася під склепіння залу. – Це Аларай Загорський – бойовий маг,  якого всі звикли вважати сином Багратіона, але яким він точно не може бути. Річ у тім, що він має схильність не тільки до бойової магії, а й до ментальної, яку він міг успадкувати лише від свого батька - від мене, але ніяк не від Багратіона. Аларай сам не знав, хто його справжній батько. Тепер же немає причин приховувати правду ні від нього, ні від вас усіх.

Тиша запанувала настільки глибока, що здавалося, лихослів'я з голови Бахтієора зможуть почути всі наяву. Потім зал вибухнув суперечками та вигуками. Люди, маги, дракони – всі хотіли обговорити почуте. Бахтієор сидів мовчки, раз у раз помічаючи тріумфальні посмішки на обличчях деяких аристократів - імена половини з них він уже бачив у списку зрадників, підготовленому Дарком. Помічник Арденса також думав про те, що слова Бальтазара могли виявитися правдивими, але не всі: Аларай, мабуть, знав, хто його батько і вони діяли заодно.

Після невеликої перерви Глава ради магів закликав усіх заспокоїтися і заявив, що у таких спірних ситуаціях рішення має ухвалюватися колегіально, тобто голосуванням.

 Далі слідувало, власне, голосування. І воно було напруженим. Ні Арагвард, ні Бальтазар не могли вийти у явні лідери. Бахтієор проголосував за Арагварда, тим самим вирівнявши кількість голосів.

Коли черга дійшла до Аларая, сталася затримка, немовби той ніяк не міг визначитися.

- І ти ще зволікаєш? - Бальтазар лише здивовано усміхнувся. Здавалося, він був впевнений у результаті, і не збирався тиснути чи підбурювати свого сина.

Аларай же ніби отямився від роздумів і усміхнувся:

- Звичайно, я віддаю свій голос вам, лорде Бальтазаре.

Після Аларая проголосувало ще одинадцять членів магічної ради. І, з перевагою  у два голоси, переміг лорд Бальтазар.

- Хай живе імператор, - виплюнув Бахтієор, коли після церемонії прийняття престолу він зустрівся з Дарком у замку Арденса і двома словами описав тому ситуацію. - Скажи, що хоча б у тебе більш втішні новини.

Дарк похитав головою.

- На жаль. Мені не вдалося знайти Арденса. Але він був у маєтку Бальтазара, а ось додому після цього візиту вже не повернувся і з Алараєм не зустрічався. Чи варто говорити, що там все підчищене магією, але мені все ж таки вдалося знайти слід. Мені знадобиться твоя допомога...

- Стривай. Це від принца Фелікса, - Бахтієор спіймав вісник, що завис перед ним і змінився на обличчі. - І він адресований Арду. Але якщо його отримав я, а не він, отже він точно...

Бахтієор не закінчив речення. Та й не було потреби: Дарк і так знав, що означає, якщо вісник отримує не адресат, а його довірена особа. Ось тільки це був не кінець жахливих новин. Коли Бах засклянілими очима таки прочитав  послання, він навіть не знайшов сил згадати Великого Ода. Адже справи в Араті були не кращі, ніж у Загір'ї.