Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

– Як скажеш, – я притискаюся до нього, і Влад ніжно цілує мене в губи.

– Як ти почуваєшся? – він кладе долоню на мій живіт і обережно гладить його.

– Усе гаразд.

– Ти не уявляєш, що зі мною було, коли я побачив, що ти і Даня перебуваєте в його будинку. На якусь мить я озвірів. Довелося звернутися до своїх знайомих по допомогу, знаючи яка в його будинку охорона. Добре, що у нього вистачило розуму не чинити опір і відпустити вас добровільно.

– А якби він чинив опір і не пустив тебе всередину, що тоді? – я з хвилюванням вдивляюся йому в очі, але Влад сильніше притискає мене до себе.

– Не думай про це. На щастя, все обійшлося, але тепер я очей не спущу з вас обох.

– Що між вами сталося? Звідки така ворожнеча? – мене дуже мучить це питання.

– Занадто багато всього сталося, щоб просто забути про це і зробити вигляд, що нічого не було. Я не дуже хочу говорити про це.

– І все ж, Владе. Будь ласка, я хочу знати. Як твоя майбутня дружина, я маю на це право? – я налаштована рішуче отримати відповіді на свої запитання.

– Добре. Ми познайомилися з Мартою, коли вона була ще студенткою, а я тільки починав робити свої перші кроки в бізнесі. Ми сподобалися одне одному і вирішили зустрічатися. Через деякий час вона запросила мене на вечерю до себе додому. Це була найгірша вечеря в моєму житті. Її батько всіляко демонстрував своє невдоволення, не втрачаючи можливості вказати мені на моє місце.

– Звідки така неприязнь?

– Він бачив поруч зі своєю дочкою більш вигідну партію, ніж я. Він уже розпланував майбутнє Марти і категорично забороняв їй бачитися зі мною, але доля внесла свої корективи в його плани. Коли Марта закінчила університет, ми вирішили одружитися і, щоб не ризикувати, зробили це таємно від її батька.

– Уявляю, як він був злий.

– Був злий, це м'яко сказано. Він був у люті. Погрожував, що знищить мене, всіляко ставив палиці в колеса, у мене почалися серйозні проблеми з бізнесом. Зізнаюся, були моменти, коли думав, що не вилізу з цієї ями, оскільки взявся він за мене ґрунтовно. Але мені вдалося вирішити всі свої проблеми, на щастя для мене і на превелике розчарування для нього.

– А як Марта реагувала на ваш конфлікт?

– Вона дуже переживала з цього приводу, бо не хотіла робити вибір і втратити одного з нас. Ми обидва були для неї найближчими і найдорожчими людьми. А потім у нас народився Данька. За той час, поки Марта була в пологовому будинку, і після того як повернулася з дитиною додому, її батько жодного разу не прийшов, щоб подивитися на свого онука. Та що там, він навіть не подзвонив жодного разу. І так протягом шести років. Звичайно, він продовжував створювати мені проблеми, які негативно позначалися на моєму бізнесі, а я постійно їх розгрібав. І тривало це не один рік. Усе припинилося після загибелі Марти. Мабуть, він втратив до мене інтерес.

– У мене немає слів, – я обмірковую те, що мені розповів Влад, і в моїй голові не вкладається, як можна відноситись так до своєї доньки й онука, навіть якщо вороже ставишся до свого зятя.

– Тепер розумієш, чому в мене така реакція на те, що він раптом вирішив з'явитися через стільки років?

– Так, тепер розумію.

– Я впевнений, що якби не його хвороба, то він не згадав би про Даню ще дуже довго. Ось тільки мій син не іграшка. Потрібен, не потрібен. Я люблю його більше  життя і нікому не дозволю образити. Навіть його рідному дідові.

– Я думаю, що він не збирався ображати Даню, а просто хотів налагодити стосунки з онуком, як мені здалося.

– Не знаю, Лано. Я поки що не готовий до цього.

– Добре, я тебе почула.

Тепер, коли я все дізналася, для мене стало зрозуміло, чому Влад так розлютився, коли побачив свого колишнього тестя тоді на парковці. І коли нас, можна сказати, викрали і привезли в його будинок.

Стільки років терпіти таке ставлення, та тут будь-хто зненавидить. Не знаю, як вчинила б я на місці Влада. У будь-якому разі цю проблему потрібно розв'язувати, і чим швидше, тим краще. Інакше потім може бути вже занадто пізно.