Читати книгу - ""Невільниця серця", Верона Дарк"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Алія тікала, з останніх сил, кожен крок — мов крізь біль. Її ноги підкошувалися, горло пекло від холодного повітря, а очі були затуманені від сліз і страху.
Вона вибігла на дорогу.
І завмерла.
З одного боку — кортеж чорних машин. Озброєні чоловіки. Серед них — Карім. Його постать була мов світло серед пітьми. Він глянув на неї, широко розплющеними очима.
— Аліє! До мене! — голос Каріма пробив нічну тишу, мов грім.
З іншого боку — ревіння двигуна, і… Амір. Він вийшов з позашляховика, тримаючи в руках автомат. Його погляд палав люттю і одержимістю.
— Іди до мене, або я їх усіх покладу!
Алія скам’яніла. Сльози текли по щоках. Вона здригалася, серце билося так, ніби ось-ось вирветься з грудей.
— Не слухай його, йди до мене! — Карім зробив крок уперед, стискаючи пістолет.
— Вона МОЯ! Я знайшов її першим! Вона зі мною буде! — заволав Амір, його палець майже торкався спускового гачка.
І в наступну мить усе вибухнуло.
Перший постріл. Потім другий. Потім злива куль.
Повітря розірвався від криків, вибухів, свисту куль. Люди падали на землю — одні з автоматами, інші з криками болю. Машини горіли, над лісом здіймався дим.
Алія впала на асфальт, затуливши голову руками. Вона кричала, не чуючи себе — благала Бога, щоб це припинилося. Сльози заливали обличчя.
— Господи… прошу…
Усе тіло тремтіло. І тут — сильні руки грубо схопили її.
— Йдемо! — охоронець Аміра тягнув її в бік позашляховика.
Вона кричала, виривалася.
— Залиш її! — почувся голос Мехмета. Він кинувся до них, почалася боротьба. Кулаки, удари, постріли. Охоронець Аміра влучив Мехмету в плече — той похитнувся, але не зупинився.
І тоді — Карім. Він вихопив Алію з чужих рук, обійняв її міцно і крикнув:
— Біжимо!
Він тягнув її за собою в темряву лісу. Позаду — охоронці Каріма прикривали відхід. Вони відстрілювались, ціною власного життя. Їх було багато, але з кожним пострілом — усе менше.
Амір, шалений, побіг слідом. Він кричав, стріляв у небо, наздоганяв.
— АЛІЄ!
Та Карім не відпускав. Він притискав її до себе, мов найдорожчий скарб, мов життя. Вони бігли лісом, за спинами — крики, вибухи, кров.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Невільниця серця", Верона Дарк», після закриття браузера.