Читати книгу - "Узурпація: Євіанна, Erleen Nord"

— Спробуй це варення, — промовила я пошепки, щоб не розбудити Юрію, та дала баночку Люцетті. 

— Що це? — запитала вона та оглянулася, мабуть, не розуміючи звідки я це дістала. — Чому в тебе одяг вологий?

— З'їж трохи, і зможеш заснути, — промовила я втомлено. Все ж я в тому світі взагалі не спала, а тому  почувалася втомленою. — Негайно, Люцетто, бо я тебе вдарю.

Я змогла надати необхідну мотивацію, і вже за мить ельфійка спала наче мертва, після чого я забрала з її рук баночку та закрила її. Потім я поглянула на свою руку. Мої тонкі пальці чомусь трішки тремтіли, але загалом я відчувала спокій.

Напівбогиня? Смішно, адже я хоча й живучіша та сильніша, ніж раніше, а все ще слабка. Навіть не рівня імперським храмовникам, як от Сестрам Крипти чи паладинам. Слабка та смертна… Я це відчувала. Але це тимчасово.