Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Алекс
Цілий тиждень я працював, як віл. Інколи їхав додому досить пізно, після душу відразу падав до ліжка.
Останнім часом, до мене у снах почала приходити Меланія, моє вбивче кохання. Щоразу благала її вислухати, а я не зміг, втікав як останній трус.
Вирішив на вихідних трохи відпочити. Тай Максові я завинив. Взяв коньяк, закуску і поїхав до нього. Вже давненько ми не сиділи разом, розмовляючи по душам.
— Алексе, друже, ти вчасно, я саме зайшов до квартири, встиг тільки душ прийняти.
— Як і обіцяв, прийшов. Ти правий, мені потрібен відпочинок, а то я зовсім заганяв себе.
— Ось бачиш, а я про що.
Ми обнявшись зайшли відразу на кухню. Він швидко накрив стіл, наливши коньяк в дві склянки.
— Макс що з тобою? Твої очі світяться якось по-особливому.
— Алексе, я здається влип, зустрів дівчину своєї мрії.
— А вона про це знає? - підколов я друга.
— Ні, я не можу їй так відразу про це сказати. Ми познайомилися з нею нещодавно, вчора весь день провели разом, показував їй місто. А сьогодні вечеряв з нею. Меланія художниця, я розшукав її роботи на робочому сайті. Дуже красиві, помітно, що вона в кожну з них вкладає частинку душі. Нажаль, більшість з них сумні.
При згадці цього імені, мене кинуло в жар. Це всього-на-всього збіг, переконував я себе.
— Ти будеш перший з ким я познайомлю її.
— Ну що ж, я радий за тебе, хоча б один з нас знайшов те, що шукав.
— Не все так просто, вона мене до себе не підпускає. Але я не маю наміру здаватися так відразу. Це вперше зі мною, після моїх невдалих стосунків, я декілька років ніким не цікавився особливо. А вона мене зачепила у саме серце.
— І я таким колись був, мав намір за наше кохання боротися, але воно їй і даром не потрібне було.
— Алекс, як тільки ти її побачиш, сам зрозуміє, що вона чудова і не така, як всі.
— Вітаю друже, судячи з розповіді, ти добряче влип. А я сам по собі, і змінювати щось, не маю наміру.
— Алексе, досить себе заганяти, відпусти біль і тобі відразу полегшає.
Ми проговорили ще з ним, за випивкою до пізньої ночі.
— Макс, мені вже час, завтра маю важливий договір підписувати, потрібно відпочити.
З самого ранку в мене все пішло не за планом. Розлив каву на сорочку, потім затори на дорогах , а тепер не можу знайти потрібні документи.
— Глашо, де тебе носить? Я попереджав тебе, що мені потрібні всі документи в трьох примірниках, а це що?
У пошуках я почав роздратовано розкидувати усі папери.
— Я на зустріч і так запізнююся, а ти не можеш, як слід виконати моє завдання.
Вона зайшла до кабінету, вся перелякана від мого крику і хаосу, який я зробив в кабінеті.
— Ось вони, Алексе Юрійович, в другій чорній папці на столі. В одну не помістилися, тому я розклала в дві.
— Так би і відразу сказала. Все іди працюй, я на зустріч. І прибери весь цей бардак. Залишок дня мене вже не буде і без нагальної потреби не турбувати.
— Як скажете, я все зроблю, - вона похилила голову.
Зловив себе на думці, що я став як тато. Завжди засуджував його манеру розмовляти з людьми, а сам не кращий. Мабуть, він в чомусь був правий, коли казав, що я слинтяй.
Швидко взяв всі документи і поїхав до ресторану. Хвилин тридцять ми сперечалися з потенційними клієнтами щодо нерухомості. В цілому, навівши переконливі аргументи, мені вдалося підписати договір.
— Таке діло ми повинні відсвяткувати, - запропонував один з клієнтів.
Замовивши випивку, ми трохи розслабилися.
І тут я побачив Мел, яка сиділа за столом, вкінці зали, з нашим запеклим конкурентом Демитрієм.
На мене миттю нахлинули спогади трьохрічної давності. Вона стала ще красивішою за ці роки, подумав я. Злився сам на себе, що залип на ній знов. Коли він почав її лапати, пригадав кожне сказане слово нею.
Я зціпив злісно зуби. Очі палали і горіли вогнем. Біль з новою силою, заполонив мою душу. Коли вона підняла свій погляд, серце боляче стиснулося.
Не думав, що ми зустрінемося через стільки років, саме тут. Її погляд такий рідний і водночас, такий спустошений. Очі, які колись випромінювали радість, дивилися на мене повні болю.
Вона вся зблідла, не витримавши мого погляду, встала і вийшла. Я стримував себе до останнього, щоб не піти за нею, але не зміг.
Зайшов до вбиральні, закрив на автоматі двері. Вона стояла біля стіни, прикривши очі. Мені так хотілося її поцілувати, як же я сумував за цими продажними губами. Вдихнув її неймовірний ніжний аромат.
Ні, з мене досить. Більше я не дам взяти серцеві верх над розумом. Одного разу достатньо, засвоїв урок на все життя.
Холодний розум мені, як ніколи потрібен саме зараз. Вона брехлива і зрадлива погань. Я не дозволю себе знов зламати. Дихати поряд з нею було дуже важко.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд», після закриття браузера.