Читати книгу - "По руках, Іра Майська"

Глава 7

За столом сидимо ще деякий час, а потім і справді вирушаємо по магазинам. Мій фіктивний хлопець заводить мене в такі бутіки, в які я б сама і сунулася. Цінники там просто космічні, але і вибір шалений. Тканина у всіх сукнях супер якісна. Моделі і фасони різноманітні.

Придивляюся до одного вбрання. Йду в примірочну. Перевдягаюся та виходжу в залу. Там стоїть Андрій з двома сукнями у руках. На мені довжина по коліна, трохи вільного крою. Показує мені пальцем покрутитися. Роблю, що каже.

- Поміряй, будь ласка, ще ці. Мені здається це твоє.

Забираю речі і знову перевдягаюся.

Перша – це довжина міні, з відкритою спиною та довгими рукавами. Кручусь перед дзеркалом, нічого так. Йду до хлопця. Показує пальцями клас.

Міряю другу. Це – сукня, що облягає повністю фігуру. Довжина максі, на лівій нозі шикарний розріз аж до середини стегна. Гарне декольте.

Мені навіть питати нічого не потрібно. Я бачу по очах, що спалахують вогнями.

- Це саме те. Ти просто шикарна у ньому.

Підзиває консультанта, просить підібрати сюди туфлі та сумочку.

Ще через півгодини ми виходимо з магазину з кількома пакунками. Та прямуємо до машини таксі, яка на нас чекає.

- Дякую. Я б сама собі не дозволила купити таку красу.

- Це тобі дякую за те, що врятувала мене.

Дивиться мені у очі.

- Ти уявляєш як би я себе почував серед цих парочок? – Так, дійсно, трохи атмосфера напружена, але думаю, то через мене.

- Пробач за Олю. Вони найкращі подруги з моєю колишньою. І всі думають, що то я кинув її. – Продовжує він.

- А насправді?

- А насправді, я побачив переписку її і того хлопця, з відвертими фото.

- Мда...

Мовчу деякий час.

- Ти не переймайся. Я на повну відпрацюю наш договір. Але, після весілля я поїду наступного дня. Не хочу святкувати новий рік там, де мені не раді. Я пообіцяла собі, що стану любити себе та фільтрувати оточення. – Андрій ніби хоче щось сказати та вирішив змовчати.

- Скажеш усім, що в мене виникли проблеми на роботі.

‐ Розберемся.