Читати книгу - "По руках, Іра Майська"

Глава 1

Коли стає трохи сумно, що потрібно робити? Правильно, змінювати своє місце перебування. Тобто, десь їхати. Неважливо, за кермом, чи пасажирському сидінні, або взагалі у автобусі. Та я люблю найбільше – потяги. Це відчуття легкого мандражу, коли у вагоні уже тиша, усі повсідалися і чекають на відправлення. Звук, коли потяг рухається по коліям, відбивається аж десь у грудях.

Я плідно працювала на роботі, щоб взяти саме в цей час собі відпустку. А також заздалегідь забронювала квиток на потяг. Бо в минулому році купити хоч якийсь квиток, за день до нового року, було неможливо. Тому свята я провела вдома, загорнута у теплу ковдру, з келихом вина біля ліжка. З вимкненим телефоном і набряклими від сліз, очима. А все через те, що мене кинув мій коханий. І не просто кинув, а зрадив. Встромив ножа у спину з моєю подругою. Я і не здогадувалась, що близькі люди здатні на таку підлість. Але таке життя. Та я зібралася з силами і пообіцяла собі, що коли мені стає прохолодно у своїй квартирі, то треба їхати десь, де буде затишно. Наступає той період. Треба скоріше щось міняти навкруги. Бо я починаю жаліти себе і згадувати події минулого року.

Тому я тут. Заходжу в потяг, шукаю номер свого купе та розміщаюся там. Я хотіла викупити чотири місця, зловити дорожній вайб. Та мені сказали, що одне місце вже забронювали, вільних купе, нажаль, більше не було. Ну що ж поробиш. Буду сподіватися, що у мене буде сусідка, яка не дуже любить розмовляти.

Знімаю свій пуховик та прибираю на верхню полицю. Залишаюся у теплому подовженому светрі, облягаючих мене, лосинах та високих шкарпетках. Які видніються з моїх чобіт на низькій підошві. Полюбляю цей світлий лук. Сумку з кількома речами, закидаю також на верх, сідаю на свою нижню полицю та дістаю книгу, яку я планую читати в дорозі.

Знімаю резинку з волосся, розпушуючи його руками та тут відкриваються двері купе і заходить ще один пасажир. Мені не пощастило. Це чоловік. В теплій дутій куртці, світлому спортивному костюмі і невеликою сумкою у руках.

- Доброго вечора. – Лунає приємний голос.

- Вітаю.

Сказавши фразу, опускаю очі до телефону.

Я трохи роздратована, що мені доведеться вести з кимось діалог та робити вигляд, що я не зневажаю усіх чоловіків навколо.

Дорогі мої читачі! Вітаю вас у моїй коротенькій історії. Буду рада вашим зірочкам та коментарям.