read-books.club » Любовне фентезі » Мама для дракончика, Ліра Куміра 📚 - Українською

Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

158
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Мама для дракончика" автора Ліра Куміра. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 83
Перейти на сторінку:

- Ліна! Ліна! - немов крізь товщу води я почула голос своєї племінниці, яка стояла на краю берега і посилено вигукувала моє ім'я. - Поплавай зі мною, а то мама не хоче, - я одразу ж припливла до берега, подаючи долоню маленькій.

- А як ви мене знайшли? - запитала Олю, і та по секрету мені прошепотіла:

- Мама помітила, що твого купальника немає, а ще пляжні шльопанці пропали, ось ми і прийшли тебе забрати на сніданок, - нічого собі Шерлоки зі мною живуть.

У їдальні я акуратно кидала погляди на всі боки, сподіваючись побачити знайомого незнайомця, але ні його самого, ні його друга не спостерігалося, тож я сіла рівно і розчаровано втупилася у свою тарілку.

- Невже їх видивляєшся? - від Ніки нічого не сховаєш, і я ствердно кивнула. - Та нікуди вони не подінуться, навіть якщо й запізнилися на автобус, то могли сісти на другій, - у принципі сестра мала рацію, може, хлопці просто пересіли, а я тут перехвилювалася. Зрештою дорослі ж люди, не заблукають.

- Ти права, я надто звикла перебувати поруч з Олею, от і накручую себе, - усміхнулася дівчатам, а потім продовжила: - Які в нас плани на сьогодні?

- Як щодо екскурсії у відкритому морі? Думала яхту орендувати, що скажете? - ми з племінницею радісно посміхнулися, синхронно хитаючи головою.

- Ура! Ми кататимемося на яхті! - на вигуки нашої малечі озирнулося кілька людей, але всі вони поблажливо посміхнулися, розуміючи, що такі яскраві емоції властиві всім дітям.

Кіріан

Чекати вечора було виснажливо, але іншого вибору ми просто не мали, адже Драконячі печери - це дуже популярне серед туристів місце. Зате варто було останній екскурсійній групі зникнути, як ми взялися за перенесення другої групи яєць. Я зосереджено затиснув у долонях артефакт, налаштовуючись на створення порталу. Це дуже копітке й енергоємне заняття, тому Ріан підтримував мене, допомагаючи спрямувати потоки.

Впорався я трохи швидше, ніж мій друг, але це й зрозуміло. По-перше, мій резерв був більшим, а по-друге, практика теж відігравала важливу роль, тож ми встигли не тільки закінчити з переміщенням майбутніх дитинчат, а й ще й перенести собі трохи їжі, все ж таки після магічного виснаження було б непогано і підкріпитися. Попереду в нас була остання третя ніч і останнє переміщення, після якого Саверійський повернеться на Діанію, а я планую затриматися, хочу дещо перевірити, заодно пропущу звіт перед імператором, який не дуже полюбляю. Ми хоч і друзі, але по роботі він з нас вимагає більше, ніж від інших підлеглих. І де скажіть мені на милість справедливість?

Ліна

На жаль, хороше має властивість швидко закінчуватися, так і наш сімейний відпочинок прудко добіг кінця, ледь встигнувши початися. Тільки-но ми зійшли з катера, як Ніка кудись втекла розмовляти по телефону, а варто було їй повернутися, як на її обличчі ми помітили жаль.

- Що трапилося? - я простягнула сестрі персик, саджаючи ту в крісло.

- У Іллі угода зірвалася, він терміново вилітає в Пекін, і я йому потрібна там... - ось так володіти великим бізнесом, завжди можуть трапитися нюанси, які перевертають усе твоє життя. - Дівчата, вибачте. Я справді хотіла провести цю міні-відпустку з вами... - ми не змовляючись підійшли до нашої трудяги, обіймаючи її, і в цьому виражалася наша мовчазна підтримка.

- Хочеш ми тебе в аеропорт проведемо? - запропонувала я, але сестра відмахнулася:

- Я сама. Головне, ви тут не нудьгуйте без мене. Відпочивайте, набирайтеся позитивних емоцій, а наступного року ми обов'язково ще куди-небудь полетимо, - Ніка поспішила зібрати валізу і вже за годину спустилася в хол, де на неї чекав таксист.

- То що, а ми чим займемося? - звернулася до племінниці, яка вмить засумувала, варто було її мамі вийти з номера.

- Може, почитаємо? - дивне побажання, коли в нашому розпорядженні пляж, басейни і купа різних атракціонів.

- Тільки якщо ти так хочеш, - посміхнулася малечі, пропонуючи їй зайняти місце біля мене.

- Хочу, - прошепотіла Оля, і я дістала свій телефон, відкриваючи історію, яку ми почали кілька днів тому:

- "Дракон опустив свою смарагдову голову, підставляючи її для пестощів, і я впевнено торкнулася гарячих лусочок...", - я одразу ж згадала свій сон, у якому з яйця з'явилася крихітна лапка малюка. А може вони не такі вже й страшні? У всякому разі побачене не викликало в мені відторгнення, а скоріше навпаки - почуття розчулення.

- Ого, а я думала у драконів лусочки холодні та мокрі, - племінниця вже повністю поринула в цікаву історію, відпускаючи свій смуток.

Ех, от би й мені навчитися ось так легко перемикатися. Цього вечора ми прочитали не так вже й багато, бо постійно відволікалися на обговорення того чи іншого факту про драконів, які почерпнули з книжки.
Історія вийшла справді цікавою, і я не втрималася, зазирнувши в наступні кілька розділів, тоді як Оля заснула в мене під боком, згорнувшись калачиком.

А вночі мене відвідав все той же самий сон, тільки яєць цього разу було менше, а ще я відчувала чиюсь присутність у гроті, але ніяк не могла розгледіти того, хто спостерігав за мною. Мені хотілося його окликнути, тільки голос не слухався, і я продовжувала бути німим свідком власного сну.

Вранці ж бажання повернутися до Драконячих печер лише посилилося, і я просто не знаходила собі місця, старанно намагаючись позбутися дивної мани. Не відволікав ні похід на пляж, ні катання на гірках, я весь час подумки була десь там, серед, здавалося б, буденного піску і каменю.

- А коли ми додому? - запитання племінниці повернуло мене в реальність, і я уважно подивилася на Олю, це була зовсім інша дитина, вона не сміялася легко і безтурботно, а час від часу перевіряла свій телефон.

- Впевнена, мама просто дуже зайнята. А щойно звільниться, то обов'язково нам зателефонує, - відповіла зовсім інше, але малеча саме таких слів і очікувала, тож уже звично вляглася на моє ліжко, притулившись до мого теплого боку. - А хочеш ми зараз полетимо? - моє запитання стало несподіванкою не тільки для племінниці, а й для мене самої. З чого б так раптом? Адже я ніколи не була авантюристкою, а тут готова була зірватися з місця і кинутися додому. І справа була зовсім не в переживаннях племінниці, у мені з'явилося незнайоме мені раніше почуття егоїзму, адже це я хотіла повернутися, тому й запропонувала.

1 ... 6 7 8 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мама для дракончика, Ліра Куміра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мама для дракончика, Ліра Куміра"