Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Арос. Теперішній час
Лія.
Вона вже не перебувала в тому місці, де була мить тому.
Легка слабкість розливалася по всьому тілу. Ясності у голові не було. Все боліло так, наче вона цілу добу лазила по скалах. Раптом відчула пахощі весняної свіжості і ледве чутний пікантний аромат з нотками кардамону. Цей запах чомусь здався дівчині якимось знайомим і рідним, начебто нагадував про щось давно забуте і приємне.
Лія відчула тепло. Щось притиснулося до її спини й зігрівало.
Не зважаючи на туман у голові, відмітила два факти. По-перше, вона зовсім гола, по-друге, тепло, яке її зігрівало, було людиною.
Дівчина спробувала поворухнутися, але у відповідь міцна рука, саме вона обвивала талію, притягнула її тіло ближче до себе. Почулося задоволене бурмотіння, а дихання чоловіка зігрівало щоку.
Лія відкрила очі. Напівтемрява. Слабке світло ледве пробивалося в кімнату. Дівчина намагалася відновити в пам'яті останні події. Де вона? Як тут опинилася? Скільки часу тут перебуває?
Крадійка спробувала відсунутися і встати, але не розрахувала свої сили. Голова запаморочилася, і вона різко потягнулася до висків, щоб припинити пульсуючий біль.
Ці випади привели в рух тіло, що лежало поруч. Спокійна до цього рука почала повільно і ритмічно торкатися живота. Вона відчула чужі губи біля своєї шиї.
Чоловік крізь сон промовив ніжні слова на вушко дівчини. Щось тверде вперлося у її сідниці.
Лія почала активно вириватися з тісних обіймів. У відповідь її руки були заведені вверх над головою і чоловік, утримуючи їх однією рукою, продовжив свої дії.
Друга рука ковзнула по стегні, погладжуючи його і наближаючись до інтимних місць дівочого тіла. Вологий рот торкнувся шиї, тіло інстинктивно вигнулося назустріч.
Пальці стали злегка погладжувати внутрішню частину стегна. По тілу почало розливатися тепло.
- Зупинись, - прохрипіла дівчина. Чоловік завмер, підняв голову, їхні очі зустрілися. Її, трохи перелякані, і його, сонні й здивовані. Скориставшись його збентеженням, Лія зіскочила з ліжка, намагаючись стягнути простирадло і прикрити своє тіло. Вийшло не дуже вдало. Зіскочивши з ліжка, вона спіткнулася і мало не впала. Простирадло зачепилося і відкрило її наготу.
Чоловік повернувся на бік і здивовано спостерігав за її діями. Дівчина смикнула простирадло, яке не піддалося з першого разу, бо було придавлене чоловічим тілом.
Закутавшись, крадійка поспішила до дверей, але зразу знайти їх не змогла. Все робити швидко не виходило, тіло тремтіло і не слухалося. Напівтемрява і біль у скронях уповільнювала дії.
Через деякий час Лія все ж побачила двері й рушила до виходу.
- Не так швидко, - почула вона чоловічий голос, який прозвучав зовсім поруч.
Обернувшись, побачила високого чоловіка в настегновій пов’язці.
Він був на півтори голови вищим за неї. У півмороку важко було розгледіти риси обличчя. Поки дівчина металася у пошуках дверей, її нічний спокусник уже встиг прокинутися і тепер стояв на її шляху.
- Куди ти поспішаєш? Ти не зможеш звідси вийти, - сказав упевнений голос. – Всі двері надійно зачинені магічними кристалами. Я вчора трохи перебрав. Нагадай, як ти тут опинилася?
«Сама б хотіла знати, - подумала Лія. – сумніваюсь, що він повірить про божевільного та його закляття. Ще в психушку запроторять»
- Мовчиш? – його обличчя спохмурніло. – Є два варіанти. Перший: ти прийшла сюди зі своєї волі, щоб розділити зі мною ложе. Другий: тебе послали мої недруги, пробивши магічний захист.
Різкий випад - і рука дівчини опинилася у чіпких пальцях незнайомця. Він потягнув її за собою до каміна і, клацнувши пальцями, запалив ряд свічок, які стояли на камінній полиці.
Світло розлилося по кімнаті, і тепер можна роздивитися цього мускулистого здорованя. Він мав тіло атланта: широкі плечі, накачані біцепси й грудні м'язи, рельєфний черевний прес, вузькі стегна і м’язисті ноги. Був міцної статури. Саме такий вигляд, мабуть, мають Боги. Там, де його руки торкалися її тіла, шкіру ніби проймали електричні розряди.
Він допитливим оцінювальним поглядом вивчав тіло дівчини. Від цього погляду хотілося сховатися. Лія зібралася з духом і з силою вирвала руку.
Надовго звільнитися у неї не вийшло. Спокусник схопив край простирадла і
зірвав його. Скрикнувши від несподіванки, дівчина розгубилася, і наступної миті опинилася в сильних теплих обіймах.
- Хотілося б вірити, що ти не ворог. Таке тіло створене для ніжності і ласки, - він взяв пальцями підборіддя дівчини й подивився в її карі очі.
Великий палець гладив підборіддя, а тіло притиснулося до неї впритул. Вона відчула жар, який ішов від нього. Його голова схилилася до її обличчя, а губи повільно наблизилися до губ. Краєм ока дівчина помітила канделябр, який знаходився в кількох сантиметрах від її руки. І, коли наполегливий язик проникнув у її рот, Лія з усієї сили вдарила напівоголеного чоловіка по голові.
Повільно осідаючи на підлогу, той втратив свідомість. Дівчина нагнулася і приклала пальці до сонної артерії. Пульс був. Рана на голові не кровоточила і смертельною не була. Лія швидко огледілася. Спальня була оформлена в темно-коричневих тонах і являла собою ансамбль стін, штор і покривал. Біля ліжка стояли дві тумбочки. Тут же був нічний столик. На ньому дівчина побачила коробочку. Заглянувши в середину, виявила камінь рожевого кольору. Його Лія прихопила разом з мішечком, у якому чувся брязкіт монет.
Табуретки й крісла покриті тією ж тканиною, що й штори. Ще біля ліжка стояла скриня з горіхового дерева і декорована різьбою. Піднявши кришку, Лія побачила вбрання.
«Одяг у скрині? Може, він якийсь цінний? Невже зручніше зберігати речі в ящику?» Дівчина щось чула про це, але звикла, що її речі знаходяться у шафі. Вибравши чорні бавовняні штани й білу сорочку, швидко одяглася. Одяг був завеликий, довелося взяти м’який пояс, щоб підв’язати штани. Вбрання приємно холодило тіло. Чорні шкіряні чоловічі туфлі крадійка вирішила не брати. Користі мало, а розмір великуватий. Двері навіть не прийшлося зламувати. Вони були відімкнені і легко піддалися, коли дівчина штовхнула їх. -Двері надійно зачинені магічними кристалами», - перекривила незнайомця.- Та за тобою психлікарня плаче. Пити треба менше. Алкоголь – зло, - бурмотіла дівчина, покидаючи незвичне місце.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва», після закриття браузера.