Читати книгу - "Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2"

Та я приготований є до трудних часів, як уже був казав тобѣ, і долго працював над тим, аби мати як Повернути ся. Я минувшої Ночі натрапив на Словеса, що призиваютьYOGGE — SOTHOTHE, і уперше узрів той Лик, що про його говорив Ібн Шакабао у —. І ВОНО мовило, що у III Псалмѣ Лібер-Дамнатуса содержиться Ключ. Як Сонце зайде у V Дім, а Сатурн у трин, нарисуй Пентаграму Огню, і промов дев’ятий Стих троєжди. Сей Стих повторюй щораз на Здвиження[125] та на Всіх Святих; і Річ ся виснується у Вишніх Сферах.

І з Сѣмені Древнєго вродиться Той, хто глядітиме в Минувшину, та не вѣдатиме, що шукає.

Утім це не дасть Нічого, як не буде Наслѣдника, і як до Персти, чи її Приготування, не буде готова його Рука; тут я визнаю, що ні зажив всѣх способів, ані вивідав Багато. Процес вершить ся безконечно тяжко, і затребує Шмат Зразків; тяжко є їх знайти Доста, незважаючи на Моряків, що я маю з Індій. Народъ у городі стає заінтересований, та я можу їх притримати. Притому Шляхта є гірша за Простолюд, бо більше намоглива у своїх Діях, і користує ся серед останніх великою вірою. Бою ся, що той Настоятель та пан Меррітт могли виказати мене, та поки що Небезпеки не має. Хемічні субстанції добути вільно, бо у городі єсть ІІ добрі Хеміки, доктор Бовен та Сем: Кару. Я слідую за вказаннями Борела з поміччю VII. Книги Абдула Аль-Хазреда. Я вдѣлю тобі з усього, що спроможу ся здобути. А тим часом не понехтуй скористати ся тими Словесами, що я тобі дав. Я переписав їх Правильно, та як Жадаєш узріти ЙОГО, то застосуй Письмена на Шматку — що я вклав у сей Згорток. Промовляй сі Стихи щораз на Здвиження та на Всіх Святих; і як твій Рід не перерве ся, то через роки прийде той, хто загляне в минувше і скористає ся тою Перстю чи Заготуваннями, що ти йому залишиш. Йов XIV. XIV.

Я тішу ся, що ти є знову в Салемі, і сподіваю ся тебе невдовзі стріти. Я надбав доброго огира і думаю завести Екіпаж. У Провіденсѣ вже єсть один, що належить пану Меррітту, хоча Дороги погані. Якщо ти вирушаєш у Подорож, не забудь звізитувати до мене. З Бостона виїдь на Поштових Шлях через Дедем, Рентем та Етлборо — у кожному Городѣ єсть добрий Трахтир. У Рентемі застанови ся у пана Болкома, бо Кімнати в його ліпші за ті що в пана Гатча, та вечеряй в іншому Домі, бо там ліпший Кухар. Заверни у Пров. біля Потакетських скоків і провадь Шляхом повз Трахтир пана Сейлеса. Мій Будинок напроти Трахтира пана Епенетуса Олні за Таун-стріт, із Пн-Сх на завулку Олні. Відстань від Бостонського Каменя бл. XLIV Миль.

Пане, я є твій старий і вѣрний другъ і Слуга во імя Альмуазина-Метратона.

Йозефус К.

Панові Симону Орну,

Вільям-Лейн, що в Салемі.

Хоч як дивно, саме з цього листа Ворд дізнався про точне місцезнаходження Кервенового дому в Провіденсі, бо в тих документах, які він до цього знаходив, не було жодних вказівок. Це відкриття принесло подвійні плоди, бо завдяки йому виявилося, що новий дім Кервена був збудований 1761 року на тому самому місці, що й старий, і цей тепер поруйнований будинок і досі стояв у завулку Олні й був добре відомий Вордові з його блукань по Стемперз-Хілл. Це місце було всього за кілька кварталів від його власного дому, який стояв вище на пагорбі; тепер там мешкала негритянська сім’я, яку часто наймали для прання, прибирання та витоплювання печі. Ворд був страшенно вражений тим, що у далекому Салемі йому цілком несподівано вдалося віднайти докази того, наскільки важливим було це фамільне гніздо для родинної історії, тож він постановив собі одразу ж після приїзду дослідити це місце. Його вельми спантеличили найбільш таємничі фрази з листа, які він сприйняв за певний незвичайний вияв символізму; втім, він з трепетом виявив, що йому був відомий біблійний уривок, на який покликається Кервен — Йов 14:14: «Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!»

[126]

2

Юний Ворд провернувся додому у стані приємного збудження і провів наступну суботу в завулку Олні, довго й ретельно досліджуючи будинок Кервена. Той уже розпадався від ветхості, та колись був скромним двоповерховим дерев’яним міським будинком з мансардою, збудованому у типовому провіденському колоніальному стилі, із простим гостроверхим дахом, великим комином та майстерно різьбленим одвірком із віконцем-віялом над ним, з трикутним фронтоном та охайними доричними пілястрами. Зовні будинок майже не змінився, і Ворд відчув, що споглядає щось дуже наближене до зловісного предмета свого дослідження.

Він був знайомий із неграми, які мешкали в будинку, тож старий Аса і його опасиста дружина Ганна дуже ґречно провели його внутрішніми кімнатами. Всередині відбулося значно більше змін, ніж зовні, і Ворд із жалем помітив, що більшість рокайльних[127] прикрас над камінами та різьблені навісні шафи зникли, а чудові стінні панелі та фігурна ліпнина були зашмульгані, обдерті й оббиті, а подекуди і взагалі заклеєні дешевими шпалерами. Загалом, цей огляд не дав Вордові того, на що він очікував, та було принаймні захопливо побути в цих давніх стінах, які колись були домом такого лиховісного чоловіка, як Джозеф Кервен. Він схвильовано зауважив, що зі старовинного мідного дверного калатала дуже акуратно стерли монограму.

Відтоді й до закінчення навчання Ворд проводив час над фотокопією шифру Гатчинсона і збирав місцеву інформацію про Кервена. Шифр усе ще не піддавався розгадуванню, зате у зборі інформації він мав успіх. Ворд знайшов дуже багато посилань на схожі відомості, які перебували за межами Провіденса, так що на липень він уже готувався вирушити до Нью-Лондона та Нью-Йорка по старі листи, які там зберігалися. Подорож була досить плідною, адже він знайшов листи Феннера із жахливим описом облави на потаксетську ферму, а також листи Найтінґейла-Телбота, з яких дізнався про портрет, намальований на стінній панелі у бібліотеці Кервена. Ця згадка про портрет дуже зацікавила Ворда: він би багато віддав, аби дізнатися, як виглядав Джозеф Кервен; тож він вирішив ще раз оглянути будинок у завулку Олні й подивитися, чи не знайде він якихось слідів під шарами фарби чи запліснявілими шпалерами.

На початку серпня, коли розпочалися його пошуки, Ворд ретельно оглянув стіни у кожній досить великій кімнаті, яка могла вмістити бібліотеку лиховісного вченого. Особливу увагу він звертав на великі панелі, які ще збереглися над камінами, і дуже втішився, коли за годину пошуків у просторій кімнаті на першому поверсі натрапив на широку панель над каміном, яка виявилася темнішою за інші стіни, коли він здер кілька шарів фарби. Ще кілька обережних рухів ножем — і Ворд упевнився, що насправді знайшов доволі великий портрет олійними фарбами.