Читати книгу - ""Невільниця серця", Верона Дарк"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Карім не спав вже третю ніч. Його очі були червоні, голос — зірваний, а серце горіло вогнем ненависті й страху. Він не міг уявити, що з Алією… І ця невідомість зводила його з розуму.
— Шукати скрізь. Кожну камеру, кожне авто. Я хочу знати, куди вона зникла по хвилинах! — гримів Карім у штабі.
Мехмет, вірний і безстрашний, теж не відпочивав. Нарешті, одна з камер в районі старого порту зафіксувала чорний позашляховик, який ідентифікували як той, що викрав Алію. Номери були фальшиві, але авто вивело їх на слід.
— Є один старий маєток за містом, де колись ховали зброю. Зараз там пусто, офіційно. Але неформально — місце "мертве", ідеальне для викрадення, — доповів Мехмет.
Карім мовчки схопив планшет з планом території, вивчив схему входів, огорожу, під’їзні шляхи. У нього не було часу — кожна хвилина без Алії ставала тягарем на душі.
— Готуйте хлопців. Поїдемо вночі. Без зайвого шуму. Беремо броню, тепловізори, глушники. Якщо це Амір, я сам вирву йому серце. Власноруч.
— Живим його брати? — спитав Мехмет.
Карім глянув на нього поглядом хижака:
— Лише якщо встигне попросити про пощаду.
Тієї ночі в гаражі Каріма стояли чорні позашляховики з озброєними до зубів бійцями. Всі знали: це не просто операція — це війна. За жінку, яку він любив. За матір його дитини.
Карім дивився в темряву дороги, що вела до маєтку, і серце його билося однією думкою:
"Я йду за тобою, Аліє. І цього разу — не відпущу."
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Невільниця серця", Верона Дарк», після закриття браузера.