Читати книгу - "Ти — мої крила, Вікторія Франко"

Стримано кивнувши, я подякувала подрузі за турботу і пішла до машини, в той час, коли моя душа вкотре стиснулася від болю. Адже подумавши про батьків, я відчула, що моє серце знову почало кровоточити. Страшенно сумуючи за ними, я не полишала надії з часом налагодити наші стосунки. І мріяла, щоб батьки нарешті зрозуміли, що помилилися і все ж таки змінили свою позицію щодо Ярика.  В цей момент я мимоволі згадала слова Ольги: “Все, про що можуть мріяти люблячі батьки  — це бачити свою дитину життєрадісною та щасливою…”. Як же мені хотілося, щоб і мої батьки вважали так само.