Читати книгу - "Ваші пальці пахнуть ладаном"

зіграла у тринадцяти фільмах. Це були переважно ті ж таки «салонні мелодрами» – вродлива жінка серед красивих речей, красивих чоловіків і красивих пристрастей, інколи в кінці ще й красива смерть. І хоч Віра знімалася й у стрічках, знятих за класикою, популярність їй, як не дивно, принесли «салонні мелодрами».

«Після трьох вдалих фільмів Віра Холодна стає популярною актрисою. Її портрети друкуються в журналах – вона позує для них у пишних нарядах.

У ті часи в моді були сукні з вузькими, що дещо утруднювали рух, спідницями і пишними ліфами. Будь-яка зайвина в опорядженні – мережива, оборки, вишивки, квіточки, бантики – вважалася виявом поганого смаку. Одяг мав бути елегантним і скромним. Модними були приглушені холодні кольори, матовість перлів, стриманість аксесуарів. І при цьому наряд у жодному разі не мав бути нудним чи звичайним: вимагалася якась родзинка, оригінальність – квітка на стегні, оригінальна брошка на плечі, асиметричний виріз, цікава драпіровка… Для того, щоб мати розкішний вигляд, не досить було тільки грошей – потрібний був смак.

І на цьому тлі скромна дружина московського юриста стає законодавицею мод. Виявилось, що вона володіє витонченим і оригінальним смаком. Віра Холодна сама придумує собі моделі суконь, підбирає тканину і прикраси, сама прикрашає капелюшки… Листівки з її зображенням у розкішному вбранні виходили великими тиражами, вони слугували жінкам по всій країні своєрідним замінником модних журналів. Були серії листівок – Віра Холодна в хутрах, у циганських нарядах, у чоловічому вбранні, у відкритих вечірніх платтях, у різноманітних капелюшках… Її фантазія виявлялась навіть у виборі духів: вона прямо на шкірі змішувала два аромати – «Роз Жанміно» і «Кеші» Аткінсона – і отримувала тільки їй притаманний ніжний гіркувато-солодкий запах…» – із преси.

Фільми знімалися безперервно, ритм був мало не скажений. Але в цьому був і свій позитив. Глядач мав можливість придивитися і звикнути до нової актриси. Тож Віра Холодна стала не лише актрисою, яка найчастіше з’являється у фільмах, а й найпопулярнішою. Тільки з її участю стрічки приносили найбільший прибуток, бо люди відразу ж почали ходити «на Холодну», і вірили, що тільки вона може дати їм можливість побувати у солодких і чарівних мріях…

Ще через місяць ательє Ханжонкова випустить на екрани фільм «Огненный дьявол», що його поставила (з Вірою Холодною у головній ролі) дружина Ханжонкова. Це виявилась типова банальна сентиментальна драма. Правда, Віру Холодну знову похвалили, але фільм у цілому критикували – і за зміст, і за режисуру, і за постановку. Та й взагалі «Огненный дьявол» нічого спільного з реальним життям не мав. Власне, це було кіно, що розважало і відволікало від великих народних бід – йшла Перша світова війна.

А ось фільм з участю Віри Холодної «Жизнь за жизнь» став етапним в історії російського німого кіно. Він вважається однією з кращих робіт Євгена Францевича Бауера – за композицією кадру, монтажем, виразністю мізансцен, панорамою, багатоплановими декораціями. До речі, Жорж Садуль в «Истории мирового кино» пише, що Бауер заслужено вважається найпершим справжнім кінематографістом не тільки в Росії, але й у всьому світі.

Правда, сьогодні фільми Бауера вражають не тільки пишнотою декорацій, яку він дуже любив, а й природною поведінкою акторів, що близьке до сучасності. І водночас він не вважав актора головним учасником театрального і кінематографічного дійства. Для нього головною була режисура, він завжди викидав з кадру все, що могло відвернути увагу глядача він найважливішого в мізансцені. Він лише ставив актора у найвигідніше положення і прагнув, аби мізансцена передавала почуття актора, які переживала героїня чи герой, а разом з ним і глядач.

Бауер часто залучав до зйомок і непрофесіоналів – якщо їхня зовнішність чимось йому підходила. Так, власне, була запрошена й Віра Холодна. І пройшла у нього добру школу, пропрацювала з ним більше року і знялася у восьми його фільмах. Навіть уже будучи кінозіркою першої величини, вона й далі працювала в Бауера і часто відвідувала кінотеатри Москви – звичайно ж, інкогніто, стараючись бути непоміченою і невпізнаною, аби простежити за реакцією глядачів, розібратися у власній грі, побачити свої прорахунки та удачі – по реакції глядачів у якому-небудь другорядному кінотеатрі.

Сценарій до фільму «Жизнь за жизнь» був написаний за романом французького письменника Жоржа Оне «Серж Панін» (в прокаті він називався «За каждую слезу по капле крови»). У глядачів та критики фільм мав дуже великий успіх. Після перших днів демонстрації фільму «Жизнь за жизнь» ім’я Віри Холодної на рекламних афішах та оголошеннях перемістилося з другого на перше місце, що його спочатку займала знаменита артистка МХТ Коренева. Так Віра Холодна стала зіркою першої величини і вже тоді зайняла трон «королеви екрана».

Працюючи в кінематографі, Віра повсякчас виступала на концертах, їх загалом і порахувати було неможливо. І це при тому, що в ательє Ханжонкова її безперервно знімали. Новий фільм з її участю виходив на екрани щокожних три тижні. Нею захоплювалася публіка, про неї вже точилися різні пересуди і майже анекдоти.

Як свідчить кіноактриса Г. Кравченко, «У Віри Холодної був свій неповторний шарм і такі виразні, печальні, проникливі очі, що раз їх побачивши, запам’ятовуєш на все життя. Її очі тривожили і хвилювали людей».

І тоді хвилювали, і нині хвилюють.

Ательє Ханжонкова, аби витримати конкуренцію і не прогоріти, було змушене гнати стрічку за стрічкою. Його кінофабрика знаходилась на Житній вулиці і вважалася тоді однією з найбільших у Європі, сам Ханжонков був першим кінопромисловцем, талановитим організатором. Павільйон його ательє для денних зйомок розташовувався на горі й був, як на той час, добре обладнаний освітлювальною і кінознімальною апаратурою. Внизу розташовувалися артистичні гримерки, декораційні майстерні і сценарний відділ. У Ханжонкова починали свою трудову діяльність такі провідні радянські кінорежисери, як Преображенська, Ромм, Пир’єв. Майже 50 акторів МХТ брали участь у творенні російського німого кіно, і, як згадуватиме сучасник, «особливе місце там займала В. В. Холодна. Скромна, трудолюбна, витривала, вона безвідмовно знімалась у Бауера, Чардиніна, Висковського, Собінського…»

Слідом за «Песнью торжествующей любви» на екрани виходить третій фільм з участю Віри Холодної – «Дети века». Ця мелодрама мала вже деякі соціальні мотиви. Молоду жінку, дружину дрібного чиновника Торопова, спокушає багатий комерсант, приятель начальника її чоловіка. Покинутий, самотній, бідолаха Торопов накладає на себе руки.

Фільм мав шумний успіх – мабуть, тому, що піднімав тему «маленької людини» – тоді ця тема була у всіх на слуху. На захист маленької людини у свій час виступали письменники Писемський, Достоєвський, Чехов. Стрічка повністю збереглася і дає