Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

На честь верховної жриці Блакитного світла, що прокинулась від смертельного сну, було влаштовано обіцяний бал. До Білого замку приїздили представники військової коаліції з різних куточків Першосвіту. На честь сірої принцеси простолюдинам було виплачено по тринадцять злотців на сімю, а це неаби яка допомога, адже за пять злотців можна було купити корову, а за десять півроку не відмовляти собі в триразовому харчуванні.
Усі бажаючі могли приходити до Білого замку, щоб отримати гроші, вино та корзину з овочами і фруктами. А тим, хто бажав більшого, дозволяли дочекатись освячення під храмом Місячної долини, яке благословляло віруючих та повертало віру у силу світлої магії.
Першими представниками темних, які прибули на свято, були генералісімус Жан-Жуан-Астан з дружиною та їхній син – маркіз Йордлейку. Усі троє були вдягнені у блакитно-жовті вбрання, які підкреслювали приналежність сімї до Темної імперії та данину поваги до імперії Світла. Хоча і без цього лорд Астан (молодший) мав повагу світлих, адже був відомим своєю добротою та обережною цікавістю до традицій Світлої імперії.
– Світлого життя, ясносвітлий! – приклоняючи голови перед діючим імператором, подружжя Астан та їх син, привітали Арфіра, який кивнув їм у відповідь і запросив зайняти місце по праву руку від себе на лаві для спеціальних гостей імператора.
– Світлого життя, ясносв, – Жанье Астан збився на півслові, підбираючи доречне слово, коли до нього підійшла вже сіра принцеса.
– Луна. – спокійно і дещо прохолодно відказала вона. – Ми ж з вами друзі.
– Друзі. – погодився маркіз Йордлейку і з дозволу свого батька та імператора світлих, залишився стояти поряд з сірою принцесою.
– Я впевнена, що вам як і мені набридло вимовляти всі ці довгі навязливі компліменти, які не мають під собою жодної поваги, і лише лестять носієві статусу. – продовжувала сіра принцеса, не відводячи очей від новоприбуваючих гостей.
Тронна зала Білого замку поступово заповнювалась, і з кожним новим гостем на стелі спалахував ще один різнокольоровий вогник, який відмічав кількість тих чи інших представників різних імперій чи королівств. Більшість літаючих вогників були світлими з відтінками блакитного чи зеленого, вони відповідали за світлих, світлих ельфів чи носіїв книги Смерті (яких нарікли некромантами), було серед них кілька червоних, що свідчили за присутність Носферату, синіх – відповідників для темних ельфів, і з десяток чорних – аналогів темних.
Атмосфера серед гостей була ненавязливою, легкою і спокійною. Гості вели розмови, обмінювались своїми бажаннями та баченнями співпраці чи майбутньою перемогою над Відступниками та заспокоєнні Хаотичної магії, яка продовжувала створювати тих бридких монстрів, які так чи інакше докучали усім. Та всі розуміли, що цей спокій буде зруйновано, коли прибуде головний темний, на якого усі так чекали.
– Чи не буде це занадто невічливим з мого боку, якщо я запитаю про ваше самопочуття? – запитав маркіз Йордлейку, сминаючи свої губи від нервування.
– Цілителі кажуть, що мій стан задовільний. – відказала Луна, з цікавістю перевівши погляд на молодого чоловіка, який як їй пригадувалось, виглядав дещо інакше під час їхньої останньої зустрічі.
Від того повненького молодика з листовинням на обличчі та щербинкою між зубами залишилась лиш щербинка та нервозність під час спілкування. Молодший лорд Астан вже не мав зайвих кілограмів і виглядав досить мужнім, коли не посміхався та був мовчазним. Він отримав офіційну посаду консула імперій Світла та Темряви і за останні кілька років суттєво змінив особливості торгівлі між світлими і темними. Тепер від того соромязливого нікому не потрібного молодика, який колись перейшов дорогу старшому кронпринцу Темної імперії, не залишилось нічого щоб могло відлякати незаміжню жінку. Маркіз Йордлейку вважався одним з бажаніших чоловіків на теренах Темної імперії і достойним кандидатом в наречені серед світлих дівиць та їх консервативних батьків.
– Я чула ви зробили багато хорошого для Світлої імперії. – продовжила сіра принцеса, примруживши очі, ніби намагаючись уловити замасковану невпевненність. – Імперія Світла і я вдячні вам за це.
– Я зробив те, що мав зробити. – в міру гордівливо відказав лорд Астан, пишаючись такою похвалою. – І я збираюсь продовжити налагоджувати теплі відносини між нашими імперіями.
– Ніхто в цьому і не сумнівається. – зітхнула сіра принцеса, відчуваючи в собі легкість та безтурботність, якої вона не відчувала в спілкуванні ні зі своїм братом, ні з жрицями чи прислугою.
– Чи можу я запитати ще про щось, що може бути досить неприємним для вас? – продовжив лорд Астан.
– Якщо це питання про домовленності заручин світлої принцеси з темним кронпринцом, – здогадалась Луна, – то моя відповідь ні!
– Чи це правда, що ви не памятаєте маршала? – підступишви на крок до сірої принцеси, лорд Астан стихшив свій голос. – Я питаю як друг, а не як темний.
– Якщо як друг, то це правда.
– Взагалі нічого?
– А є про що пам'ятати? – перепитала Луна, вдивляючись в теплі очі свого друга.
– Є. – запевнив він.
– Ви мене зацікавили. Про що саме я повинна була памятати?
– Про те як він вас ненавидів. – обличчя лорда Астана дещо нагадало дитячу невпевненність. – Про те як майже вбив чи звів з розуму. 
– То я дійсно багато чого пережила в Темній імперії.  – зітхнула Луна.
– Про те як ви рятували один одного, – не зупинявся лорд Астан. – Про те, як ви врятували вірного друга маршала і про те як він скористався забороненою магією щоб врятувати вас.
– Так, ви праві, мій друже. – сіра принцеса відвела погляд, відчуваючи задуху від почутого, – я повинна була пам'ятати, але це все вже не має значення. 
– Вибачте, якщо я вас, – лорд Астан усвідомив, що занадто відверто дозволив собі спілкуватись з жрицею Світла і відчув неловкість.
– Ми з вами друзі. – ледь посміхнувшись відказала Луна. – Друзі навіть попри болючу правду. – Чи збирається маршал темної армії заявитись на бал?
– Я не маю жодної інформації про це. – чесно відповів лорд Астан, поглянувши на своїх батьків, які з великим задоволенням спілкувались з діючим імператором світлих та кількома вельможами. – Мій батько вбачав в появі маршала сильний хід.
– Для чого?
– Це все безглузда символіка. – зітхнув лорд Астан. – Союз світлих і темних обіцяв стабільність у протистоянні з Відступниками. 
– Наскільки мені відомо, протистояння імперій і без символік проходить задовільно. – підкреслила сіра принцеса і замовкла, коли до зали увійшли щойноприбулі правителі Темної імперії.
– Старший кронпринц замість маршала, – не втримався лорд Астан, блиснувши очима.
Луна нічого не сказала на почуте нарікання чи розчарування, але зробила висновок, що у відносинах лорда Астана та старшого кронпринца Темної імперії нічого не змінилось. Вона спостерігала за темними, які швидко проходили залою, викликаючи різні емоції на обличчях гостей. 
Правлячий імператор світлих зустрів головних союзників стриманою посмішкою та сходженням до них зі свого трону. Арфір зробив консервативний комплімент темній імператриці та потис руку імператору Шауру. Привітав імператорський супровід і чемно кивнув старшому кронпринцу, який відійшов від норм та правил імперського етикету і продовжував буравити своїм важким поглядом сіру принцесу, яка відповідала прохолодною взаємністю.
Коли черга дійшла до вітання з верховною жрицею Блакитного Світла, до неї підійшли імператор з імператрицею темних, імператор світлих та старший кронпринц темних. Лорд Астан ввічливо приклонив свою голову, виказуючи повагу до своїх монархів, та розправив плечі, коли зустрівся поглядом з Марселіаном.
– Я молилась Темним Потокам кожного дня, – відказала імператриця Фірра, не наважившись ні обійняти Луну, ні взяти її за руку попри величезне бажання. – І я продовжую це робити за спокій вашого батька.
– Ми вдячні вам, найтемніша. – сухо відказала Луна.
– Моя сестра дещо змінилась. – підкреслив імператор Арфір, запрошуючи темних правителів до генералісімуса темних та його дружини. – Нам є про що поговорити.
– Дійсно. – погодився імператор Шаур, утримуючи руку на талії своєї дружини, яка попри усі очікування світлих, вдяглась відповідно до консервативних норм Світлої імперії, не дозволяючи залишати відкритими плечі чи ноги. – Є про що.
– Я залишусь з принцесою, з вашого дозволу. – попередив Марселіан, звернувшись до імператора Арфіра.
– Якщо моя сестра не заперечує. – відказав він, подивившись на сіру принцесу.
– Сьогодні я не буду чинити опору. – спокійний голос Луни викликав мимовільну посмішку на губах її брата і задоволене розширення зіниць в його стомлених очах. – Якщо мене не змусять.
– Ви змінились. – самовпевнено почав старший кронпринц темних, як тільки монарші особи відійшли на достатню відстань. – Ви подорослішали чи потемнішали?
– Обирайте слова, темний князе. – прогарчав лорд Астан, схопившись за рукоятку свого меча. – ви розмовляєте зі жрицею Місячної долини та принцесою Світлої імперії!
– Я бачу хтось розпушив своє піря. – насмішливо відказав Марселіан, провівши перед собо пальцями лівої руки напівколо. В повітрі зявились темні лінії, які враз перетворились на гострі голки повернуті до лорда Астана. – Я також не втрачав свого часу.
– То ми зараз повинні хвастатись своїми знаннями? – перепитала Луна, накривши руку лорда Астана своєю долонею. Як тільки вона торкнулась шкіри темного, то він відчув пекучій біль в руці, але не подав виду, в той час як на обличчі Марселіана зявились виразні емоції роздратування. – Краще вам не випробовувати долі на території світлих.
Темні голки, створені магією старшого кронпринца темних, спалахнули сріблим полумям і за мить пожовклим листям осипались на мармурову підлогу. Протистояння Світла і Темряви було ледь помітним і не привернуло до себе зайвої уваги, хоча світлі асасини, які стояли за колонами, вийшли на світло, пересвідчуючись у безпеці їхньої жриці.
– То це правда, що про вас говорять! – крізь зуби відказав Марселіан. – Ви більше не світла принцеса, яка жахалась усього і не могла захищатись.
– Якщо ви прибули для того, щоб на власні очі пересвідчитись в цьому, смію вас розчарувати, – цинічно попередила Луна. – я не збираюсь грати в ваші ігри. Темні вже не мають тієї влади, яка могла вплинути на світлих.
– Я не для цього прибув до Білого замку. – відрізав Марселіан, пересмикнувши плечима та вскинувши підборіддя. – Я прибув щоб запропонувати вам, Луно, стати моєю нареченою.
– Нареченою? – губи сірої принцеси розтягнулись в щирій посмішці. – Темні такі самовпевнені і зухвалі! – вона розсміялась, привертаючи до себе увагу Арфіра і деяких з гостей, які стояли неподалік.
– Так, Луно, нареченою! – кивнув Марселіан.
– Темний князе, ви представник цілої імперії! – обурено втрутився лорд Астан, продовжуючи терпіти біль, який завдавала йому сіра принцеса задля його захисту. – не поводьтесь фамільярно з жрицею світлих!
– Це не ображає ні мене, ні Небесні світила. – заспокоїла його Луна і вдосталь наповнивши шкіру свого друга захисною магією Світла, прибрала руку. – Я памятаю найтемнішого князя і його особливе відношення до моєї персони.
– То що ви відповістє, Луно? – здригнувши бровою, старший кронпринц темних посміхнувся. – Чи ви все ще чекаєте на мого молодшого брата?
– Ви не змінились, найтемніший князе, – зітхнула Луна і холодно зазначила. – ви продовжуєте підтримувати свою репутацію. І це не робить вам жодних привілеїв.
– Можливо ви зміните свою думку, коли побачите зміни в маршалі. Можливо тоді, ви зрозумієте, що зміни це не завжди найкращий варіант. 
– Якщо вам не відомо, найтемніший князе, то я поясню, – цинічний погляд очей сірої принцеси був крижаним та викликав в старшому кронпринці Темної імперії жахливий свербіж на шкірі, що було дивним навіть для нього. За ці роки Марселіан зміг вдосконалити свою магію та став сильнішим та кмітливішим, адже бажав наблизитись та перевершити свого молодшого брата, хоча й приховував усі набуті навички. Та вперше йому було лячно від розмови зі світлою, яка була отруйною та лякливо-прекрасною водночас. – я вже не є принцесою Світлої імперії. Я є верховною жрицею Місячної долини і не повинна повязувати себе марними кайданами заміжжя. Я маю повне право обирати свою долю та залишатися вільною від імперських зобовязань. Єдиний мій обовязок – це захищати Світло та дарувати його усім нужденним.
– І ви зможете це повторити моєму молодшому братові? – насмішливо запитав Марселіан, зазначаючи, що попри зміни в зовнішності та прохолоду сірої принцеси, вона все ще була цнотливою та бажаною для нього. А те що жриця Місячної долини має доступ до Світла та його Початку, робило його пристрастне бажання навязливою параноєю.
– А ви сумніваєтесь? 
– Я неодмінно хочу бути присутнім при вашій розмові. 
– Будьте моїм гостем!