Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Розділ двадцять восьмий. Зустріч Темряви та Світла.

Маршал темної армії повернувся до Чорного замку, де на нього чекала збентежена імператриця та стриманий імператор Темної імперії. Правлячі монархи Темної імперії вже знали як відреагує на звістку про пробудження світлої принцеси їх молодший син, тому встигли підготуватись за ті кілька годин, які у них були. Вони не сподівались, що розмова буде легкою, тому підійшли до гострого питання як офіційні особи, а не як люблячі батьки.
– Які новини з поля бою? – прочистивши горло глухим відкашлюванням, імператор Шаур склав руки на підлокітниках свого чорного трону та уважно подивився на Темніана, який схилив перед ним голову, виказуючи свою повагу.
– Сліпа зона зачищена. – відказав Темніан, посміхнувшись до матері. 
– Так швидко? – не стримуючи здивування, ідеальні брови імператриці Фірри майнули вгору. 
– Нам несподівано допомогли.
– Хто ж такий великодушний? – поцікавилась імператриця, переглянувшись зі своїм чоловіком, який тако ж не був проти почути відповідь.
– Хантеші. 
– Хантеші? – в один голос перепитали правлячі монархи, не довіряючи почутому.
– Як і смерть світлої принцеси так і її пробудження вносить зміни в життя. – відказав молодший кронпринц, наголосивши на тому, що йому відомі останні новини зі Світлої імперії.
– Ну то на краще. – посмішка на губах імператриці Фірри стала ширшою, а в очах зявився смуток. – То ви вирішили повернутись додому. – припустила вона. – Вирішили, що справи імперії можуть почекати.
– Так, моя найтемніша! – підтвердив Темніан, ледь здригнувши куточками губ. – Я вирішив перевірити на власні очі стан своєї нареченої.
– Авжеж, ти так вирішив. – зітхнула імператриця і очами звернулась до імператора за допомогою у розмові та переконанні молодшого кронпринца відмовитись від його наміру.
– Вам не треба поспішати, маршале, – офіційне звернення імператора неаби як роздратувало Темніана, але він стримав темну хвилю, яка вже пройшлась його тілом і вислухав свого батька. – ваша наречена лише прокинулась, тому світлим потрібен час на обстеження їхньої принцеси та час для возєднання з родиною.
– Вони мають достатньо часу. – не стримався Темніан.
– То й ви матимете свій час! – підкреслив імператор Шаур, стиснувши руками підлокітники. – Не забувайте, що світлі не бажають бачити нас без вагомих причин!
– Моя наречена – досить вагома причина! – підвищуючи голоси батько і син вели беззупинну перепалку. – і я доведу це!
– Та не сьогодні! Доводьте це завтра на балу! Але не сьогодні!
– На балу? Не сьогодні?
– Так. Не сьогодні!
– А хто мене стримає? Ви, найтемніший? Чи ваші охоронці?
– Темніан! – прохрипів імператор Шаур, брижджачі слиною. – Ти забуваєш з ким говориш!
– Так, батьку, ви забули з ким говорите!
– Досить! – закричала імператриця Фірра, не витримуючи напруги Темряви та її задушливості. – Життя вас нічому не навчило! – вона підвелась зі свого тронного місця і підізвавши служницю з келихом вина, одним залпом осушила його. – За ці роки ви показали, що можете уживатись і прислухатись до порад один одного. Чому зараз ви поводитесь як підлітки, які не можуть вирішити хто сьогодні головний?! – імператриця Фірра торкнулась рукою своєї щоки, провела пальцями по губах, та плавно опустила руку до все ще пружних грудей, які були затягнуті в тугому корсеті. – Я вже не маю бажання відчувати всі ті емоції, які раніше здавались мені пікантними! Припиніть це протистояння характерів! Темніан, дозволь я нагадаю тобі, – вона подивилась на свого молодшого сина, смерть якого вона вже пережила, – що світла принцеса віддала своє життя через твій бунтівний характер! Вона могла б задовольнитись твоєю смерттю, та вирішила, що твоє життя цінніше за її власне! Вона має право надолужити втрачений час зі своїм батьком та братом, які як тобі мало відомо, втратили свій глузд та наснагу для боротьби через твоє бажання дотриматись домовленностей, які ти сам спочатку порушив, а потім,
– Досить вже, – тихо відказав імператор Шаур, підійшовши до дружини та приобнявши її за талію. 
Імператор Шаур та імператриця Фірра, як і всі батьки що втратили свою дитину, змінились тієї миті, як Темніан зробив останній подих. Ці зміни стали фатальними для них самих і для всіх темних, якими вони правили. Хоча їх син знов повернувся до життя і вони мали всього лиш кілька хвилин для туги та усвідомлення втрати, перед його воскресінням, та цього було досить для фізичних та психічних наслідків.
Імператор Шаур, який завжди був імпозантним та величезним, почав стрімко втрачати вагу. Він вже не був схожим на того кремезного чоловіка, що закохував в себе темних жінок, хоча мав стрункішу фігуру та важкі кроки. Його чорне волосся було розбарвлине сивиною, що безжально заполоняла всю рослинність на голові та обличчі. Неживі глибоко посаджені очі, які світились рубінами і викликали жах від сталевого погляду, змарніли і втратили свій блиск. А головне, що імператор Темної імперії втратив свій громоподібний голос, залишивши по собі згадку у вигляді хрипу.
Імператриця Фірра, яка завжди була еталоном жіночої краси Темної імперії, також здала свої позиції у гонитві за вродою та вічною молодістю. Пишні форми ще залишались пишними, та з кожним днем потребували більшого затягування корсетів. Темно-каштанове волосся, як і волосся імператора Шаура, було розбавлено сріблом і додавало жінці кілька зайвих років. Гранатові очі, які завжди світились добром та спокусою, більше не мали того ефекту на чоловіків. Перенесена травма призвела до того, що імператриця Фірра почала зловживати вином, і вже не могла встати з ліжка, допоки не випивала келих ароматного напою.
Правління монархів Темної імперії трималось на їхніх радниках та рішеннях генералів, які продовжують підтримувати порядки в імперії та поза її межами. Навіть маршал темної армії, якому заборонили наближатись до кордонів світлих, не витримуючи напруження Чорного замку, вбачав за краще перебувати на прикордоннях та полях бою з Відступниками. Він повертався додому раз на півроку, щоб переконатись в тому, що його батьки все ще можуть сидіти на троні і бути обличчям імперії.
Старший кронпринц, що так і не зміг переконати свого молодшого брата в своїй надійності, подався у учні до літописців, щоб навчитись у них красномовності та підтягнути свої темні знання. Він навідміну від Темніана, приїзджав навіщати батьків раз на півроку, і радував своєю присутністю як батька так і мати.
– Я вас почув, найтемніша. – відказав Темніан, приклонивши голову перед правителями Темної імперії. – Я не збираюсь порушувати спокою світлих. Я дочекаюсь офіційного запрошення на бал.
Така поведінка маршала темної армії була підозрілою. Знаючи свого молодшого сина та його темперамент після подій ночі Спустошення, імператор Шаур та імператриця Фірра не могли зрозуміти, чому він погодився на їхні вмовляння. Вони дивились на нього, затамувавши подих та прислухаючись до будь-якого коливання Темряви, напружено очікуючи бунту.
– Чи повернулись посли? – зітхнувши запитав Темніан.
– Не впевнений, – відказав імператор Шаур, цілуючи свою дружину. – звістки приходять кожну годину, але повернення ми не очікували.
– Скажи йому. – прошепотіла імператриця Фірра, не маючи сили зробити це самій.
– Сказати про що? – перепитав Темніан, скануючи матір пристальним поглядом.
– Кілька годин тому, – почав імператор, кожні два слова прочищаючи горло відкашлюванням. – прийшла звістка про те, що Світла імперія вимагає щоб серед темних, які прибудуть на бал, повинні бути присутніми маркіз Йордлейку з родиною. Як нас сповістили, не офіційно, це бажання самої світлої, – імператриця Фірра подивилась на чоловіка і примружила очі, примушуючи його сказати все слово в слово, – сірої принцеси.
– Сірої принцеси? 
– Так.
– Хто така та сіра принцеса? – поцікавився Темніан, не розуміючи про яку особу йдеться.
– Луна. – прошепотіла імператриця Фірра. 
– Ваша наречена вже не світла принцеса, а сіра! – позаду Темніана почувся знайомий голос.
До тронної зали увійшов граф Дарріо Монте-Шарре. Чоловік у сріблясто-чорному камзолі швидко пройшов до правителів Темної імперії та легенько відштовхнув Темніана, приклонив голову. На приємному, хоча й понівеченому обличчі чоловіка спалахнула посмішка.
– Про що ви говорите? Чого я не знаю, а повинен?
– Не можу знати всього, але те що нам, – генерал Дарріо провів рукою від себе до імператорського подружжя та назад, – відомо, то на світлу принцесу якось подіяли всі ті події і після пережитої смерті, вона змінилась як зовнішньо так і внутрішньо. Вона вже не та мила дівчина, яка оберігала життя кожної істоти. Вона вже здатна вбивати.
– Вбивати? – почувши такі звичайні як для військового слова, Темніан не стримався і щиро розсміявся. Та з кожною миттєвістю усвідомлення того, що ні генерал, ні його батьки не вважають цю інформацію смішною, посмішка на губах молодшого кронпринца почала згасати. – Вбивати.
– Так, мій маршале, вбивати! – підтвердив генерал Дарріо.
– Ми з вами говоримо про різних принцес. – посміхнувся Темніан, здивувавши як батьків так і генерала Дарріо. Адже посмішка маршала темної армії була рідкістю і залишалась нею. – Світла жриця не може вбивати.
– Світла не може, – спокійно відказав генерал Дарріо, витримуючи важкий погляд молодшого кронпринца. – а сіра принцеса здатна.
– Я хочу отримати повний звіт від кожного з темних послів. – відказав Темніан, серйозніше сприймаючи слова свого вчителя. – Що нам відомо про ці зміни? Чи таке можливо?
– Можливо. – підтвердив генерал Дарріо. – Я читав сімейний архів генералісімуса Астана, і памятаю, що там йшлось про схожий випадок.
– Тоді я виїзджаю до Йордлейку. 
– Ні, мій маршале. – заперечив генерал Дарріо, викликаючи в очах Темніана інтерес та очікуване незадоволення. – Спочатку вас оглянуть цілителі, а потім ми вирішимо чи ви у стабільному стані для того щоб кудись їхати.
– Цілителі? – перепитав Темніан з викликом. – Ви вбачаєте в моєму стані загрозу для мого здоровя?
– Ні, мій маршале. Я вбачаю, що те що з вами сталося на полі бою, – генерал Дарріо замовк, і подивився на темну імператрицю, очі якої вже спалахнули. – Ви повязані з сірою принцесою стародавньою магією, і це має наслідки для неї і для вас.
– Що сталось? Що я повинна знати? – запитала імператриця Фірра, простягаючи руку до обличчя свого молодшого сина. – Я повинна знати, мій темний князе. Я повинна знати, що з вами все гаразд.
– Все гаразд. – відрізав Темніан, не дозволяючи пальцям матері торкнутись його. Він зробив крок назад, і вклонився батькам. – Я запевняю вас, що з маршалом темної армії все гаразд! Але як зазначив мій генерал, я повинен навідатись до знаючих, щоб підтвердити це.