Читати книгу - "Тепер твоя. Книга перша, Єва Басіста"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Спочатку навіть не вірю очам. Це дійсно вона? Не ввижається мені? Точно Діана? А якщо помилково надіслала повідомлення? Інколи таке буває…
Бігцем беру до рук смартфон. Розблоковую його та переконуюся в наступному - не випадково. Адже читаю наступне:
- Адо, вибач мені. Ти як?
Яке лаконічне вибачення. Вибач… Можна було на більше слів розщедритися. Утім це Діана. Вона така та її вже не змінити. Та взагалі перемога в тому, що першою написала, а тому одразу відповідаю.
- Нормально. Зараз рада, що ти нарешті перестала мене ігнорувати.
Відправляю та чекаю на відповідь, а поки переводжу погляд на Неджі. Цуценя кидає качку та починає бігати кімнатою. Ой.... Зараз це буде дратувати Олександра.
Тут приходить повідомлення, в яке одразу занурюю очі:
- Я знаю, що моя поведінка була паскудна. Але я тоді просто знаходилася під чарами Петі, а тільки днями втямила наскільки я дурна.
Ну паскудна, то ще дуже м'яко сказано! Діана повелася зі мною, як остання свинюка! А Петя…
- Ви розійшлися? - друкую та одночасно сподіваюся, що вона кинула того козла.
- Не зовсім, - читаю, та мої брови лізуть доверху, мов альпіністи, і приходить ще. - Ми взяли перерву в стосунках.
Ну хоч перерва, але краще б розійшлися. Він їй не пара.
- А що між вами сталося?
- Це така довга історія. А може завтра зустрінемося в кафе, та я тобі розповім? Як ти на таке дивишся?
Зустрітися в кафе, то дуже гарна ідея, але я досі під суворим наглядом. Охоронець до цього часу стоїть під дверима та ходить за моєю спиною.
І що робити?
Обертаю голову до Липовського. Він весь у роботі. Просити у нього на декілька годин забрати охоронця? Це буде важко…
- Адо? - приходить мені від Діани.
- Зараз я дещо уточню та напишу, - надсилаю відповідь та відкладаю телефон, і тут Неджі вхоплюється за халат Олександра та починає з ним гратися. Цуцик грайливо гарчить та тягне тканину на себе.
Чоловік одразу відривається від своїх справ. Невдоволено дивиться на нього, а потім на мене.
- Він так проявляє свою любов до тебе, - відповідаю та забираю його на руки. Неджі починає гратися з моїми пальцями - легенько кусає.
- Видно сильно він мене любить, то телефон погризе, взуття, годинник…
- Він ще маленький, - чухаю животик і той перестає рухатися. Застигає на руках від задоволення. Обожнює, коли я так роблю.
- То ясно, - протягує.
- Олександре, - підіймаю погляд на чоловіка.
- Що?
Я оголошую в голові пошукову кампанію - треба підходящі слова, які б допомогли мені правильно пояснити, що бажаю. Бо одна не та літера та все. Ховайся на дні моря, бо таким злим стане…
- Я слухаю… Що ти хочеш?
- А чому ти вирішив, що я щось хочу? - перестаю гладити Неджі, і той починає кусати за руки.
- А ніби я не бачу. Говори.
Він читає мене, як розгорнену книгу.
- Я завтра хочу піти з подругою в кафе.
- І? - з'являється здивування на обличчі.
- Можна мені піти?
- Йди, але до шостої повинна бути вдома. Ти знаєш правила.
- Так, але…
- Що але? - пронизує мене поглядом.
- Охоронець, - ледве шепочу та заплющую очі, бо боюся його реакції. Здається, що зараз час зупиняється. Я дуже не хочу сваритися з Олександром.
- Взагалі я думав прибрати від тебе таку охорону, - мовить неочікуване. - За цей місяць ти показала, що тобі можна довіряти, а тому від завтра Антон не буде за тобою ходити.
- Ти серйозно? - розплющую очі.
- Так. Але якщо щось витвориш, то… Я думаю, ти сама розумієш, що станеться.
- Угу, - махаю головою, а Неджі звільняється від мене та біжить до качки. Знову кусає свою улюблену іграшку.
Липовський одразу повертається до комп'ютера, а я перші секунди не рухаюся, а далі відписую подрузі, що завтра можу з нею зустрітися.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тепер твоя. Книга перша, Єва Басіста», після закриття браузера.
