Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Знизу долинув дзвіночком лунавший сміх матусі.
-З кожною секундою я все більше сумніваюся, що у жилах моїх батька й діда тече дельфійська кров.
-То правда. Ви якісь дикі і скажені. І геть не схожі на ельфів. Ну, хіба що вухами, - швиденько виправилася Тамарі, коли Грант люто на неї подивився. На щастя, він занадто швидко перевів ображений погляд на кошеня.
Він з такою бридкістю оглянув майбутнього "карлика", що Тамарі поспішно відвернулася, приховуючи посмішку, і, ставши на коліна, підняла кошеня.
Грант дивився на чарівну ельфійку, що стала його дружиною: вітерець грав золотими локонами, що впали на алебастрову щоку, губи зосереджено стиснуті, в одній руці вона судорожно стискала плед, в іншій - кошеня, що вже присмиріло і вкладалося спати. Сонячні промені, що пробивалися крізь мереживо фіранок, оточували її голову сяючим ореолом.
Мимовільна посмішка висвітлила смагляве обличчя. Грант повільно похитав головою.
- Ти така незвичайна, Тамарі.
Його рішення триматися подалі від дружини, поки та сама не виявить ініціативу, раптово і безжально було придушене непереборною потребою зім'яти її ніжні губи своїми. Лише разочок.
Не встиг він ступити до неї, як серце Тамарі забилося в тривожному очікуванні. Вона вже знала, про що провіщають ці очі, що горять пристрастю та його низький, трохи гортанний голос.
Стиснувши долонями її обличчя, Грант запустив пальці в рудуваті локони. Її щоки були гладкими, як атлас, а волосся - наче шовк. Грант трохи закинув голову дружини і з нескінченною ніжністю заволодів її губами, а коли вона несміливо відповіла на поцілунок, забув про все і хотів було притиснути її до себе, але кошеня, що вже пригрілося в її обіймах, голосно запротестувало пронизливим обурливим риком.
Грант різко відсторонився. Щильніше загортаючись у плед, Тамарі все ще безуспішно намагалася приховати, як розчарована раптово перерваним поцілунком.
- Я не витримаю такого життя, - люто промовив Грант. – Я негайно займуся нашим окремим житлом. Й вихованням нашого сина. Від цих скажених старих він нічого доброго не навчиться. До речі… Рагнар вчора сказав, що ти намагалася вийти з території замку.
Тамарі здивувалася, але заперечувати не стала, що про те вона навіть не думала.
- Я не збираюся перетворювати тебе на бранку. Але прошу - не тікай. Дай нам ще один шанс. Сподіваюсь, ти не пожалкуєш. Доречі, Аркх з пошуковцями вже натрапили на слід твоєї доньки. Не турбуйся за це. Вони швидко знайдуть й повернуть дівчинку.
- Дякую тобі, - тихо промовила Тамарі.
А подумки подумала: « Як би ви її не злякали…»
Але Грант спохмурнів, наче прочитав її думки.
- І ще одне. Я знайду тобі вчителя з магії. Тобі треба навчитися хоча б приховувати свої думки.
Задумався. Почухав потилицю. Й вирішив змінити тему бесіди.
- Ти вже придумала для нього прізвисько? - спитав він, дивлячись на кошеня, безсоромно натягуючи шкіряні штани на голе тіло. Його чоловіче достоїнство просто кричало про почуття, що так обурювалися на той момент.
- Може, Пушок? - запропонувала Тамарі, любовно посміхаючись маленькому створенню.
Грант гидливо скривився.
- Тоді, Мурзик?
- Ти, мабуть, жартуєш.
- Милашка?
Грантові очі глузливо блиснули.
- Та ж він не зможе дивитися в очі іншим йолям!
– Не можна! - різко наказала вона, коли йольське кошеня вхопилося за край пледу маленькими зубками. У відповідь він потяг ще сильніше.
– Припинити! - пригримнув ельф. Миттєво розпізнавши владний голос, кошеня присмиріло, відпустило плед, вильнуло хвостом і негайно згорнувся біля ніг Гранта, поклавши голову на його начищені чоботи. В нагороду за такий неприхований вираз відданості він отримав погляд, сповнений такої невимовної огиди, що Тамарі, не в силах стриматися, дзвінко розреготалася.
- Ти що, не любиш тварин? - ледь вимовила вона, задихаючись від реготу.
- Тільки ненавчених і неслухняних, - буркнув він, не зумівши, проте встояти проти заразливих веселощів її мелодійного сміху.
- Я назву його Хмара! - Раптом оголосила Тамарі.
– Чому?
- Тому що якщо він колись перетвориться на величезного волохатого звіра, то буде схожий на чорну хмару.
- Правильно, - хмикнув й погодився Грант, відчуваючи, як з кожною хвилиною, проведеною в її компанії у нього покращується настрій.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна», після закриття браузера.