Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

    - В автобусі, ти поклала свою голову мені на коліна, щоб не мати морської хвороби. До речі, ти зауважила, що дороги все ще сприяють її виникненню? Так от, а перед тим ти запитала, чиє фото у мене в спальні. Я тоді, мабуть геть помилково, вирішив, що ти маєш до мене якісь ніжні почуття. І ще я зрозумів, що ти жах яка ревнива. Тож, фото Зої з нашої спальні я прибрав.

    - О, то у нас буде спільна спальня? – Здивувалася Фані. – Я думала, що так і спатиму на дивані.

    - Чому ти весь час така несерйозна?

    - Я все своє життя була занадто серйозною, - сказала прекрасна дружина. – Мені набридло. Я теж хочу трохи веселощів. Хіба я не маю на це права?

     Не відомо, що відповів би її законний чоловік, але саме в цю мить, до кафе під’їхав китайський джип. З водійського сидіння вийшов чоловік, що був дуже схожий на головоріза і ледь трохи, але все ж таки схожий на Двейна Джонсона. Він відчинив дверцята пасажира на передньому сидінні і звідти вибралася струнка брюнетка, половину обличчя якої прикривали сонячні окуляри. Фані здалося, що вона цю брюнетку вже десь бачила. Може, у тому шикарному ресторані? Чи може це їй лише здається, бо обидві пані були чорняві, в темних окулярах та мали зачіску каре?

    - Любий, - сунула Фані телефон у руки своєму чоловікові. – А зроби мені декілька світлин. Тут таке чудове місце!

    Вона стала зображати з себе модель на вході до веранди кафе і ледь не зіштовхнулася з ймовірним головорізом.

    - Гей, обережніше, - сказав потенційний головоріз.

    - Вибачте, - сказала пані Сміт. – Розумієте, ми – молодята і трохи не при собі.

   Жалюгідна копія Двейна Джонсона хмикнула та зникла у головному приміщенні.

    - Вийшло? – Запитала Фані.

    - Його - так, вона занадто швидко зникла. Пішли до авто.

    - А може, вона очільниця мафії, тож звикла ховати своє обличчя. А головоріз – лише стажер?

    - Я не знаю, - Павло сфотографував номери китайського джипу. – Відправ фото пану Кестрел. – Він віддав дружині свій телефон, а сам завів авто.

   Фані відправила фото пану Кестрел та тітоньці Квітці. Потім поглянула на чоловіка, що був зосереджений на жвавому автомобільному русі, та стала копирсатися в його телефоні.

   - Якщо ти шукаєш якійсь компромат в моєму телефоні, то - там нічого немає.

   - Ти його стер? – Припустила довірлива дружина.

   - Звичайно. Я ж розумію, що щойно я піду в душ, ти одразу ж шукатимеш в моєму телефоні фото всіх моїх оголених жінок, мої розмови з коханками та спільні світлини з обурливих оргій.

    - Ти це зараз серйозно? – Зойкнула Фані.

    - Сама вирішуй. Ти ж мені ніколи не допомагаєш визначити, чи то в тебе такі дурні жарти, чи ти серйозно.

     Ситуацію врятував пан Кестрел, який написав: «Боже! Я сподівався, що ви хоча б на три дні забудете про цю дурну детективну справу. Добре, я попитаю про цього потенційного головоріза. І про номер авто також».

     До Одеси вони дісталися без пригод. Щоправда, Павло десь повернув не там, тож вони змушені були проїхати зайвий десяток кілометрів.

      Власниця, чи менеджерка готелю їх радісно зустріла та вручила ключі. Номер був на другому поверсі, на який потрібно було підніматися доволі крутими сходами. Фані подумала, що це навіть краще за фітнес-клуб. Вони вирішили оглянути номер, і лише потім занести валізи. Павло відчинив двері, а тоді зупинив свою юну дружину.

    - Стривай. Це, звісно, не наша домівка, але я повинен перенести тебе через поріг.

   - А раптом, ти мене урониш? – Перелякалася молода дружина.

   - Я вражений твоєю вірою у мене, - сказав нещасний чоловік. – Довірся мені. Не скажу, що пробіжу із тобою на руках стометрівку, але перенести через поріг зможу.

    - Ну добре, - обвила шию Павла довірлива дружина. – Але будь обережним. Не хочу зустрічати свою першу шлюбну ніч у гіпсі.

     Номер не був великим, але в ньому було вікно на всю стіну. Зазвичай, коли Фані вдавалося відпочивати на море, вона жила далеко від берегової лінії. А тут вікно виходило прямо на піщаний пляж. Було дуже добре видно море. А що найважливіше, це було американське скло. Тобто ви могли бачити з кімнати усе, а зовнішні глядачі не могли бачити, що ви робите у кімнаті. Ідеальне місце для молодят.

     Павло обережно поставив дружину на підлогу.

    - О, тут, навіть електрична плита є, - зауважила Фані.

    - Я попросив пана Кестрел, щоб в номері була плита. Раптом в три години ночі ми захочемо їсти.

    - Зазвичай, - сказала дружина, - о третій ночі всі нормальні люди сплять.

    - Я би не сказав, що ми з тобою удвох – нормальні, - зауважив Павло. Він хотів поцілувати свою Фані, але в цю мить до номеру увірвалася покоївка.

    - Вибачте, - сказала новоприбула. – Я не встигла покласти вам постільну білизну. Ось, - вона поклала речі на тумбочку. – Ви – дуже гарна пара, - і вона схвильовано зникла.