Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

-А Конопатка не пустити не єдину душечку! – додав Єгорич.

«Що оладок у меду, то хазяйка у дому»

             Вранці наступного дня підвелася Степанія рано. Почувалася вона прекрасно, свіжою та відпочилою. Вмилася на кухні, знову здивувавшись своєму відображенню в дзеркалі. Ще гарніша стала! Дрібні зморшки зникли без сліду, шкіра сяяла рум'янцем, очі світили яскравіше за зірки! Ось тільки копиця на голові викликала жах. Від народження у жінки було пряме волосся. Як доглядати за буйними кучерями, вона й гадки не мала. А після вчорашнього купання навіть не розчесалася, тому зараз її зачіску сміливо можна називати воронячим гніздом.

            Дбайлива Кропивка і зараз прийшла на виручку. Щойно Степанія сіла за стіл випити ранкову каву, відчула лагідний дотик до голови.

-Кропивко, якщо ти хочеш допомогти із зачіскою, то я буду дуже вдячна! – в голові відразу закопошилися.

-Господарочко, як ти? - спитала Лукерія, але після того, як Стьопка з'їла манну кашу та миску сиру.

-Нормально, Лукеріє, дякую, було смачно! Годуєш мене, як у дитинстві. Скажи, тоді ти завжди готувала?

-А як же, я куховарила, - скромно відповіла охоронниця.

-Чудово! Дякую тобі, що рятуєш мене від цих турбот. З мене господиня ніяка.

-Доля ваша, Свирянок, про інше думати, а клопіт побутовий – для того ми є.

-До речі, про інше... Пора б і мені справами зайнятися...

-Господарочко, а не розкажеш, де знаходилася ті дні? Тривожилися ми…

             Зітхнула Степанія і розповіла все, що пам'ятала, за винятком інтимних подробиць. Слухали охоронці, а Лукерія зрідка вставляла:

-А він, шо?

-А ти?

-А вони, шо?

-А він, шо?

            А коли розповідь завершилася, надовго замовкла охоронниця, обмірковувала. Тишу порушив Єгорич:

-Водяник, дурень, звичайно, але ти б не дозволяла йому зрікатися силушки...

-А що я можу зробити, Єгоричу? Адже, не накажу!

-Можеш і наказувати! - вставила Лукерія, - він судженій підкориться! Вони, нині, на догоду тобі, гори повернуть!

-Ой, можна подумати... - але  замислилася. Адже справді, наречені її волю виконували, за винятком лісника. Той надто нахрапистий, робить, що заманеться, а ось інші…

            Згадавши про решту наречених, схопилася за телефон. Вона ж ще вчора хотіла їм смс-ки відписати, повідомити, що все гаразд! От балда, забудькувата!

            Телефон із темним екраном мовчав, мабуть ще два дні тому розрядившись. А як тільки жінка застромила в нього зарядне, почалося...

       Більше сотні смс та двісті п'ять неприйнятих викликів!

-Упс...

            І тільки Степанія почала перечитувати смс, як телефон задзвонив. Апарат визначив, що вхідний від невідомого абонента.  Стьопка нерішуче відповіла:

-Так?

-Стьопа! - гаркнули в телефоні і закашлялися, - жива... щоб тебе!

-Га?

-Випорю! Чесне слово, випорю! - шаленів телефон голосом охриплого Грізного, - ти вдома?

-Ні! - закричала Степанія, - не смійте до мене приходити! Я зателефонувала попередити, що у мене все чудово!

-Це я тобі зателефонував! - жінка, щоб не оглухнути змушена була відсунути телефон подалі від вуха.

-Яка різниця… У мене все добре… – повторила, – дякую, що відвезли до лікарні…

-Де ти була? Як умудрилася втекти, я ж спав на стільці біля ліжка? - Грізний, видихнувшись, зашепотів застудженим голосом, - Стьопко, ох… твоє щастя, що я туго розумію, у мене три дні температура під сорок!

-Мені дуже шкода, Антоне Вадимовичу... відпочивайте, одужуйте, потім поговоримо...

-Амазонко...

-Га?

-Точно, все гаразд? - голос уже ледь звучав, - я можу розслабитись?

-Звичайно, можете! Ще раз дякую за все! - і завершила розмову.

«Фу-х! З найгрізнішим поговорила» - хихикнула про себе.

             Почала перевіряти неприйняті. Декілька від подруг, два від Миколи, двадцять три від Тихого Славіка і шістнадцять від Славного Петі. «Славік лідирує!» І як тут не засміятися?

            Інші дзвінки були від різних, невідомих номерів. Насамперед написала смс сусідові та дільничному, мовляв у неї все добре, вона вдома, але відпочиває та передзвонить  завтра.

Телефон задзвонив знову. Ще один невідомий.

-Алло...

-Панні...

-О, привіт…