Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– І що?..
– Потяги не ходять вже ось як другий місяць. Поломка на колії – невже ти не чув?
Тесей помовчав кілька митей. На лице йому набігла тінь, але він швидко зігнав її скептично піднятою бровою.
– Він міг просто обмовитися. Таке буває з людьми, знаєш?
– Буває, – не стала сперечатися Айза. Вона відчувала, що переконати Тесея буде не так-то і просто. – Але чи не здається тобі це підозрілим, що-
Айза не встигла договорити – погляд її зіштовхнувся із Тесеєвим лицем, і вона завмерла серед речення. Такого холодного виразу вона не бачила на ньому за усе їхнє знайомство – навіть коли Айза тільки побачила його вперше. Айза на мить забула, що збиралася сказати, та Тесей і не дав їй продовжити.
– Достатньо. Наклепів на свого друга я не потерплю. Ти можеш бути зла через те, що тобі не дали грошей у гільдії, але звинувачувати у цьому Аглая… Це просто низько. І я не розумію, навіщо ти це робиш, – він відвів погляд в бік і розглядав бруківку під ногами. За мить тихо сказав: – Іноді мені здається, що в тобі надто багато злості.
Айзі здалося, що осіннє повітря, яке вона в ту мить вдихнула, перетворилося у гострі льодяні голки, що впилися їй у легені і груди. Вона завмерла, не в змозі видихнути чи сказати хоч щось.
Тесей посунув ящик далі по землі – повільно і невпевнено. Від пані Серпик їх відділяли якісь дві людини. Некромант відвернувся від неї і дивився кудись вперед, але Айза все ще могла розрізнити складку між його бровами. Він кинув на неї швидкий погляд, але як тільки помітив, що і Айза дивиться на нього, відразу ж відвернувся знову.
Наступні хвилини вони не говорили один одному ні слова. Тесей, здавалося, відкривав рота для якихось слів, але з нього не вилітало ані звуку, тож Айза на це не зважала. Вона не могла повірити, що всього кілька годин тому вона була готова поцілувати Тесея. Зараз її найбільшим бажанням було зійтися з ним у двобої і натовкти йому надто красиву пику.
Він викликав у ній стільки емоцій за раз, і якби ж тільки вони були позитивними! Ось як він міг говорити такі речі, і після цього спокійно стояти?
У ту ж таки мить спокій Тесея, здавалося, таки лопнув, як непевна мильна булька. Він повернувся до неї, і вираз його обличчя був набагато м’якшим, і Айза вже навіть могла уявити, як він вибачається.
– Вітаю вас, шановні. Не думаю, що в мене знайдеться якась благодать для вас.
І Айза, і Тесей разом повернулися на голос. Двоє людей перед ними вже кудись зникли, і ось вони стояли прямо поряд із пані Серпик. Зблизька її сукня здавалася ще більш яскравою, ніж раніше, і Айза навіть на мить примружила очі, та перед ними однаково з’явилися помаранчево-рожеві кола.
– Гм, – прокашлявся Тесей. Його обличчя втратило вибачливий вираз і перетекло у серйозний. – Ми до вас у справі, пані Серпик.
Він простягнув перед собою ящик, наповнений різними речами. Всього мить жінка дивилася на нього із нерозумінням, а потім розтулила рота у протяжному “о-о”, і кілька разів кивнула.
– Ох, дякую вам! Але не варто було стояти всю цю чергу, ви ж могли просто підійти, – сказала вона, і в ту ж мить Айза кинула на Тесея виразний погляд. Той на це нічого не відповів.
– Не хотіли заважати, – повільно сказала Айза натомість. – То ви тут займаєтеся… відьмуванням?
Вона намагалася не допустити у свій голос ноток насмішки, справді. Остання зустріч показала їй, що пані Серпик зовсім не була шарлатанкою. Ні, вона знала, що вона робила – цього разу саме Айза перебувала у невіданні, як би важко їй не давалося це усвідомлення.
– Це те, як називають мої дії люди. І, зрештою, вони не надто далекі від істини, – вона зовсім трохи посміхнулася, і Айзі на мить здалося, що лице жінки попливло, як дрібні хвилі на воді, та за мить це відчуття зникло. – То що з усіма цими речами? Сподіваюся, у них немає справді проклятих предметів? Це було би зовсім незручно.
Айза схилила голову. Вона не могла зрозуміти, що примусило пані Серпик, яка могла витягувати з людей частинки духа десятилітньої давності, звернутися за допомогою до звичайних некромантів.
– Невже ви не можете побачити самі? – із щирим зацікавленням запитала вона. Тесей кинув на неї погляд, але змовчав, а пані Серпик тільки махнула рукою.
– Ох, звісно ні, любочко! Я ж не некромантка. Ваша робота – для вас, а моя – для мене.
Тесей прокашлявся, перериваючи наступне запитання, що майже злетіло в Айзи з язика.
– Проклять на предметах немає. Ось тільки в одному персні заточений дух. Чи ви би хотіли його знищити, чи?..
Пані Серпик вимогливо простягнула руку вперед, і Тесей без роздумів вклав у неї кільце. Звісно ж, воно не стало обпікати пані Серпик руки – просто лежало собі спокійно, не виявляючи жодних ознак чарів. Вона кілька разів постукала по камінцю кінчиком нігтя, а потім подивилася на Тесея.
– Певно, краще його вигнати. Мертвим місце серед мертвих, так?
Айза кивнула, але пані Серпик ще не закінчила.
– Але для цього не потрібні ви обоє, так? Йди, Айзо. Час ще не настав.
Тесей дивився на неї, насупивши брови, а Айза не могла знайти в собі відповіді чи протесту. Тож на дерев’яних ногах вона розвернулася і повільно пішла геть. Отямилася вона вже на самісінькому краю довгої вулиці. Їй здавалося, що Тесей окликав її кілька разів, але вона чомусь не знайшла у собі волі озирнутися.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка для некромантки, Агата Задорожна», після закриття браузера.