Читати книгу - "Вихор почуттів, Ксенія Стрілець"

Розділ 29

Слава

Чесно кажучи, неприємно було почути ім'я брата, наче крім нього більше ніхто не має доступу до неї. Навіть крізь сон вона думала про нього і це б'є боляче. 

Я не збирався прикидатись братом, просто так вийшло. Вона запитала, а я розгубився. Побоявся бути застуканим. І ось тепер я тут, сиджу на краю дивану і спостерігаю, як вона спить скручена калачиком. Як і того разу в моєму ліжку, тихенько сопе підклавши під голову руки. Я сумую за нею, але коли бачу її, то перетворююсь на схибленого монстра, бо хочу вколоти її як найболісніше,  через те що вона так само не сумує за мною. Я ненавиджу себе це, але вже після, коли запізно забрати слова назад.

- Що ти тут робиш? - чую з-за спини здивований голос брата.

- Сиджу, - відповідаю тихо і вказую на сплячу Аліну, щоб він не говорив занадто голосно.

Андрій киває із розумінням, обходить диван і сідає у крісло навпроти.

- Ти втомив її своїми розмовами, що вона аж заснула? - каже жартома, а потім знову стає серйозним.

- Не встиг, вона спрацювала на випередження і заснула раніше ніж я встиг сказати хоч слово. 

- Розумниця. Та це не змінює того, що ви маєте нарешті поговорити і з'ясувати стосунки раз і назавжди, або ви разом або ні, - спирається ліктями на коліна і дивиться на Аліну. - Я не хочу розриватись між вами обома, поки ви влаштовуєте ці емоційні гойдалки й удаєте, що все нормально, хоча насправді це не так.

- Не думаю, що ти сильно розірвався за минулий місяць, бо всі ті рази, що ми бачились вона була поруч, - пересідаю на інший бік дивана, в ноги до Аліни, бо не дуже зручно сидіти на краю біля дівчини, тим паче коли пішла така розмова. - Ваші стосунки взагалі дивні, тобі так не здається? - я не хочу вірити в те, що навіть з часом між ними може бути щось більше ніж дружба, та й ця дружня опція не дає мені спокою.

- Що саме для тебе є дивним, брате, просвіти мене? - його тон зневажливий, а сам він розслаблено відкидається на спинку крісла.

Він зараз серйозно хоче, щоб я перелічив всі ті рази, коли я хотів набити йому пику?!

- Ну, по-перше, вона ночувала у тебе після переїзду до Львова, та ще й ходила по квартирі полу гола, а я навіть і не знав про її переїзд, - він лише криво посміхається чим злить мене ще більше. - Потім ви разом їдете в село, де я випадково застаю її у своєму ліжку, а сьогодні ти привіз її на свято до батьків наче свою пару, і це лише те про що я знаю, - те що я видаю відразу все по пунктах не задумуючись, свідчить лише про те, що думав про ці випадки неодноразово і Андрій це розуміє.

- Я скажу це лише один раз, і більше повторювати не буду. А тим паче надалі не збираюсь виправдовуватись за свої відносини з друзями, - він совається на кріслі, сідає на край і нахиляється до мене. - Я не заперечую, якимось дивним чином, вона стала мені дорога. І це не якась там романтична фігня. Я ставлюсь до неї, як до сестри, або друга, називай як хочеш. Так, іноді я запрошую її на каву, ми разом вечеряємо, або просто гуляємо містом, бо крім роботи та своєї маленької кімнати в орендованій квартирі вона ніде не буває. Вона опинилась одна у незнайомому місті, без батьків, без друзів, без бодай хоч якихось знайомих, крім мене, і ти пропонуєш, щоб я ігнорував її, бо це зачіпає твою гордість?! 

- Я не пропоную ігнорувати її, я мав …

- Ти вже висловився, а отже зараз моя черга, тож будь такий ласкавий, дослухати до кінця, раз вже запитав, - він серйозний, як ніколи, і я не впізнаю в ньому свого брата веселуна. - Вона завітала до мене після переїзду, бо я єдиний, кого вона знала в місті, і якби ти не був таким козлом, то в неї був би ще один знайомий, а може і не просто знайомий і тоді б вона ходила напівоголена, або навіть гола, по твоїй квартирі, а не по моїй. І якщо ти напружиш свою пам'ять, то пригадаєш завдяки кому ти того ранку зустрів її, але ти не спромігся зробити нічого кращого, ніж облити її кавою.

Він незадоволено фиркає, а я навіть не намагаюсь виправдатись, бо він правий. Він зателефонував мені того ранку і попросив приїхати, а потім, вже у квартирі, розповів про її переїзд і нову роботу. 

- Що до приїзду в село, то мені довелося збрехати, що ти на чергуванні аби заманити її, а ти знаєш, як я ставлюсь до брехні. Я хотів зіштовхнути вас лбами, щоб вам не було куди подітись і ви нарешті поговорили. От тільки чекав я на тебе лише зранку і не думав, що ти приїдеш вночі, тому ваша спільна ночівля, то експромт. Але ви навіть і ту можливість не використали, - він потирає пальцями перенісся і закриває очі. 

Я мовчу і чекаю поки Андрій знову заговорить.

- Якщо брати до уваги сьогоднішній день, то це мама попросила привезти її, бо на її запрошення приїхати вона відмовилась. Тож думаю, що і батьки вирішили зіграти свою роль у вашому примиренні, бо вони так само помітили, той дивний зв'язок між вами, який ти ніяк не побачиш, або удаєш, що не помічаєш. Скоро вже і сусіди приєднаються, бо всі навколо бачать, яка вона щира та справжня, крім тебе. 

- Я не сліпий…

- Ти дурний! - перебиває мене, не даючи вставити слово. - День народження - це твій шанс виправити ситуацію і останній раз коли я готовий допомогти тобі. Якщо ти не скористаєшся цим шансом, я вмиваю руки. 

- Я відвезу її додому і ми поговоримо в дорозі, - пропоную брату.

- Я її привіз, тож  я її і відвезу додому. На сьогодні з неї вистачить твоєї дотепності і лекцій, - підводиться і дивиться на мене з гори вниз. - Раджу тобі зарані подумати, що ти їй скажеш, бо те що останнім часом вилітає з твого рота на адресу Аліни, ніяк не зв'яжеться з освіченим чоловіком, якого мені завжди ставили за приклад, - він йде, а я сиджу ошелешений промовою брата. Сьогодні я ще неодноразово буду прокручувати її в голові, але в одному він правий, мені треба подумати, що сказати Аліні, бо експромт не мій коник.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно