Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

Тісан

Потрапити на бал не склало великих труднощів. Тісан - кіор, тому складності у подоланні полога не було. Його далекий родич був у списку запрошених, а значить, пов'язаний з ним по крові. Усунувши родича, він з'явився замість нього.

Тісан забезпечив себе надійними кристалами, один з яких допомагав бачити крізь ілюзію. При першому ж танці маг оглянув усіх бонобі в залі, з легкістю визначивши, хто з присутніх дружина повелителя Ароса, і маска не була перешкодою. Якщо на людині ілюзія, їй вже є, що приховувати. Чоловік вирішив не ризикувати, викрадаючи Лолену, поки що. Зараз йому цілком підходила будь-яка бонобi закріпленого дракона.

Тісан запримітив темноволосу дружину вогняного дракона, але відкинув її кандидатуру, на дівчину не діяла магія. Вона тримала руку над вогнем, який палав з підлогового канделябра, і не відчувала його. Тепер зрозуміло, хто допоміг дракону розправитися з магами.

Чоловік вийшов на вулицю і сховався у темряві, очікуючи справжніх. Він не став їх виманювати, занадто ризиковано. Яка перша вийде без супроводу, та й стане його жертвою. Тісан сховався від сторонніх очей в темряві серед дерев і спостерігав за всіма, хто входив і виходив із залу.

Повз нього пройшла дівчина в красивому темно-синьому вбранні, з маскою на обличчі, у тон сукні. Щось знайоме було в її ході, хвилястому волоссі.. Маг задумливо дивився на незнайомку, що зникла у темряві.

Незабаром за нею пройшов чоловік, Тісан пізнав у ньому принца. Молодий носій дракона був ласий до красивих дівчат. Чоловік посміхнувся прудкості Форнітеля. Пристрасна, однак, натура у сина повелителя.

Маг побачив бонобi з білявим волоссям, вона кудись поспішала і була зовсім одна. Ось і попалася! Тісан схопив дівчину і поволік її подалі від входу. Наступні події розгорталися так швидко, що маг на мить розгубився: народження дракона, спритність бонобi, яка зуміла звільнитися, і поява дивного мага з дівчиськом. Коли його полонянка врізалася в чоловіка, він забрав її замість своєї, отже полював теж за бонобi.

Але дівчина, яку залишив маг, повела себе не властиво для переляканої полонянки, вона не встигла схопити мага, але кинула йому вслід кинджал.

Тісан теж не втрачав часу, потрібно було йти, а оскільки його полонянка пішла з іншим, він схопив ту, яка мить тому відродила дракона. Зв'язок між ними поки слабенький, і вони не закріпили його, та хоч щось.

Відкривши портал, він з'явився в печері, де його чекали учасники змови. Дівча навіть не пручалося, поки він її волік. Мабуть, полонянка перебувала під враженням своєї істинності для самого принца.

- Надягай кайдани, - скомандував Тісан, штовхаючи дівчину в коло з кристалів.

Один з чоловіків спритно застебнув на зап'ястях бонобi дракона магічні кайдани, позбавляючи дівчину магії, якщо така була, і приховуючи її місце знаходження від усіх.

Тісан зняв з лиця маску, яка йому набридла і втомлено потер очі. У печері було досить видно, маг не любив проводити обряди при поганому освітленні.

Дівчина ахнула. Він подивився у її бік, не розуміючи в чому причина такої поведінки. Полонянка дивилася на нього через отвори синьої маски, і в них він читав здивування.

Здивування? Ні страх, ні паніка, а здивування? Тісан підійшов до дівчини і зірвав з її обличчя маску.

- Оля? - не вірячи своїм очам, вимовив маг.

- Може ти мені поясниш, що відбувається, тато?