Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"

Христина

Втомившись від такої кількості танців, Христина попросила у Деміона перепочинок.

- Я не можу стільки танцювати, у мене вже ноги болять, - поскаржилася вона, роблячи ковток прозорого напою, який на смак виявився м'ятно-солодким.

Дівчина озирнулася навколо, виявляється не одна вона втомилася від танців, багато пар стояло осторонь, тримаючи в руках напої.

- Хочеш перекусити? При дворі подають смачні м'ясні тартинки і свіжі фрукти з земель Ельзи.

- Із задоволенням, я зголодніла, - зізналася Христина.

Деміон поглядом пошукав розпорядника, але його ніде не було.

- Стій тут, я зараз дам розпорядження подати їжу.

Дівчина кивнула, продовжуючи спостерігати за танцюючими парами. Вона захоплювалася легкістю їх рухів. Здавалося, що всі вони професійні танцюристи, так спритно у них виходили всі па.

Христина побачила чоловіка, який приходив до неї в кімнату і намагався викрасти. Він був у масці, але та відкривала частина шраму, який проходив біля губи. Сумнівів не було - це носій золотого дракона. Чоловік виходив у сад з якоюсь фігуристою дівчиною у масці.

Христина пошукала очима Деміона, але його ніде не було видно. . Не можна було допустити, щоб крадію вдалося забрати чиюсь бонобі, вона пішла за ними. Треба ж, носій золотого дракона навіть ілюзію на себе не надів, зовсім не боявся, що його можуть вичислити.

Дівчина вийшла в сад, хтось схопив її ззаду, закривши рот рукою.

- Якраз ти мені й потрібна, - почула вона незнайомий чоловічий голос.

Дівчина почала пручатися, але сили були нерівні. Вона намагалася викрутитися, щоб вкусити його. Але він прорахував її дії і вдарив по обличчю, маска впала на землю. Використовуючи свою магію, Христина кидала в чоловіка камені силою думки, але це давалося важко. Нелегко направляти предмет не бачачи мети. Незнайомець волік її в бік саду, де не було освітлення. Раптом він завмер, і, побачивши, що біжить дівчина, сховався в тіні дерева.

Христина не могла спостерігати за тим, що відбувалося, намагаючись послабити хватку чоловіка. Вона лише запримітила чорного дракона, який злітав у небо.

- Ще один відродився, - сплюнув викрадач.

Поки чоловік спостерігав за ящером, його хватка ослабла, цим Христина і скористалася. Вдаривши незнайомця з усієї сили ногою в колінну чашечку, вирвалася і кинулася бігти. Вона побачила носія золотого дракона занадто пізно, встигнувши врізатися у нього, тим самим звільняючи з його рук дівчину. Викрадач посміхнувся, побачивши її, і, забувши про іншу, схопив Христину, відкрив портал і забрав її з собою.