Читати книгу - "Невдячна іграшка"

На запитання хто вона, прозвучало коротке: «Ти її не знаєш, я вас познайомлю». Добре, що Меланія була зайнята телефонною розмовою, бо невідомо чим би Станіславу обійшлася та його заявочка, а так поставить перед фактом. 

Ми з Грабовською на  SPA процедурах навіть знайшли спільні підходи до цього питання та  дещо наче здружилися, хоч насправді це самообман, ілюзія. У нас з Меланією я не знаходжу геть нічого спільного. Помітила цікаву річ: вона здається упереджено ставиться до мене. Причину я ще не зрозуміла. Стою й гадаю, чекаючи на свого інструктора, якого Стас мені обіцяв.

Я вже давно не каталася на конях, відвикла, тому трохи лячно. А Станіслав наполіг, що я не маю права пропустити сьогодні цю кінну прогулянку, і я погодилась. Зараз проведу якісь пів години з інструктором, звикнусь з конем, і ми поїдемо кататися. Поки Меланія розмовляє телефоном, Маєвський з'являється з інструктором. Офігіваю – Ілонка.  

Наше здивування зашкалює:

– Ти знав? – звертаюся до Маєвського, затискаючи  в обіймах подругу дитинства.

– Здогадувався, – удає байдужість, нестерпний. – Стасе, знаєш, я тебе колись таки вкушу за м'яке місце. Вреднючий, хіба так можна? Я ж тебе тільки зранку питала про Ілонку, ти сказав, що нічого не знаєш.

– Я не хотів псувати сюрприз. Ми з Ілоною домовились, правда Ілоно? – Маєвський кидає на мою подругу грайливий погляд, і вони зрадницьки переглядаються. Наша кінна прогулянка виходить просто неперевершеною. Ми з Ілоною пригадуємо минуле, спілкуємось. Стас забавляє Меланію, моментами позіхаючи. Скучно йому чи що? Я дізнаюсь, що Ілона таки здійснила свою дитячу мрію:  навчається у Дрезденській школі мистецтв. А цього літа приїхала на канікулах відвідати батьків і вже скоро, точніше через два тижні повертається. Я коротко ділюся своїми новинами.

– Пощастило тобі з твоїм піклувальником, – каже Ілона, поглядаючи в бік Станіслава. На що я тільки зауважую:

– Так, він надійний.

Ілона дивується:

– Валю, я не про це. Я про те, який він класний мужик. Шкода, що я вже скоро поїду, а то б я поборолася за нього з тою дамочкою.

– Можливо, але він надто дорослий для нас. Як бачиш, йому подобаються старші за нього жінки, – кажу так впевнено, наче, як ніхто розуміюся на таких речах, а Ілона тільки хмикає: 

–  Дурненька, хто тобі таку нісенітницю сказав? Ти зовсім не знаєшся на чоловіках. Якщо вони закохуються по-справжньому, то їм реально зносить дах. Для істинного кохання вік немає жодного значення, важливі тільки почуття. Скажу тобі по секрету: зверни увагу, як він на тебе дивиться. Я більш ніж впевнена, що все це не просто так!

Ілона замовкає, бо кінь Станіслава порівнявся з нашими. 

– Як тобі прогулянка, Валю, – допитується Маєвський.

– Чудово,  – ловлю його погляд на собі.

– Я радий, що тобі сподобалось, – Стас задоволено посміхається  й натягує віжки. Кінь пускається галопом, а ми з Ілоною лишень переглядаємось у здивуванні. Меланія, здається, взагалі втратила дар мови. Напевне такого норовливого  Маєвського вона донині не знала.

– Що це було? – само собою назріває питання, яке я ненароком озвучую.

– Як на мене, шаленство закоханого чоловіка, а ти задумайся, Валентино. Тобі краще знати, що ти зробила з тим красенем, – кидає на мене знущальний погляд Ілонка.

– З чого ти взяла? – обурююся. –  І до чого тут  я взагалі, не розумію. У нього зовсім інші уподобання, він любить старших.

– Не буду сперечатись з тобою, якщо ти така впевнена. Знаю, переконати тебе не вийде, але доводжу до твого відома, що вербальні знаки ще ніхто не скасовував, просто тобі треба навчитися їх читати. У нас в школі мистецтв з цього приводу проводяться спеціальні заняття, бо ми працюємо з відтворенням жестів на папері. Якщо ти цього не знала, то поцікався: кожен має своє чітке значення. За них відповідає підсвідомість. Людина не може контролювати підсвідомість, тому мова тіла, завжди правдива. Мова тіла існує сама по собі.

Чоловіки прозоріші щодо своїх бажань. Це жінка може сидіти з мокрими трусиками, задумливо помішуючи ложечкою чай,  і спокійно дивитися у вічі тому, хто є причиною такого її стану. У чоловіка так точно не вийде, така чоловіча природа. Тому ти з легкістю зможеш прочитати його бажання, якщо хоч трішки зануришся в цю тему. Подумай над цим, Валентино, все так просто, – Ілона так заінтригувала мене, що я вирішую при першій можливості поцікавитись тим питанням.

Попереду у нас був ще теніс. Ми грали парами. Я в парі з Ілонкою, але так хотілось зі Стасом. Однак я не насмілилась це озвучити. Станіслав теж мовчав, хоч Ілона цього разу регулярно вказувала мені на його жести, які, як вона впевнено стверджувала, яскраво видавали потаємні бажання Стаса. А мені так хотілося їй вірити, і я вірила.