Читати книгу - "Довірся мені, Альбіна Вишневська"

- Після завтра мені треба повертатися до міста, - сказав і завмер, вслухаючись у реакцію дівчини.

Юля розслаблено виводила візерунки до того моменту, поки не почула про від'їзд Микити. Вмить завмерла і відірвала голову, вдивляючись в обличчя чоловіка. Очі миттю стали серйозними, у роті пересохло і здавалося, що короткий спазм стиснув горло.

- Так скоро…

Вона сказала тільки це і знову вткнулася в груди чоловіка, затихнувши. Він же лежав і просто витріщався в стелю. Дурень, чекав хоча б якоїсь реакції, що, наприклад, засмутиться, або ще якісь емоції видасть. А ні чорта!

Юля ж тільки сильніше прикусила губу, щоби не розплакатися. Сама не розуміла, чому раптом так стало гірко й самотньо, хоч він був поруч. Під його рівне дихання дівчина й сама не помітила, коли заснула, тільки сни були тривожними.

А ось Гранін майже не спав, він ще довго стискав дівчину у своїх обіймах і намагався зібрати себе докупи. Що ж, у нього лише один вихід – пустити все на гальмах. Можливо, короткі зустрічі переконають Юлю в тому, що незручно бути у стосунках на відстані. Хоча, вважав що така як вона, пересилить себе, всьому знайде логічне пояснення і терпітиме. Нічого розумного не виходило, але він уже не міг більше залишатися тут, робота чекала, та й син ще мешкав на його території.

Весь наступний день пройшов майже в мовчанні. Микита після обіду з Івановичем вирушили на річку, Юлька ж готувала до вечері щось смачненьке. За день повністю зрослася подумки з тим, що дійсність входить у свої права, що закінчилося пусте проведення часу, що всього хорошого потроху.

Нерозумно, скаже хтось, але саме так вводила себе в рівновагу. Якщо будні не можуть належати їм, то вихідні цілком можуть стати незвичайними. Неодноразово Юля пропонувала це Граніну, але не отримувала тямущої відповіді, адже Микита тільки якось іронічно хмикав, ніби маючи на увазі єдине: мрій. То нічого страшного, якось усе буде.

А вранці було не до усмішок, бо Юлька так і не дала Микиті ствердної відповіді – чи приїде цими вихідними до міста чи ні. І він психанув, мало не загарчав від розпачу, але стримався, пересилюючи себе. І хотів би образитись на неї, але розумів, що все це дурниці, що таке відношення просто смішне. Себе тішив лише тим, що впертості йому не позичати.

Автомобіль Граніна щез за поворотом, а Юля продовжувала стояти біля хвіртки і бездумно дивитися на лінію горизонту. Дід Василь порушив її самотність, розповідаючи останні новини, котрі нещодавно дивився по телевізору.

Старий здалеку бачив розлучення пари, бачив напружену фігуру Микити і тільки хитав головою, трохи шкодуючи з того, що у пари не все так просто.